Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 23 липня 2019 року
Тексти > Тематики > Дитяча  ::  Тексти > Жанри > Казка

Арабські народні казки :

Бідняк і десятеро сліпців

Переглядів: 2895
Додано: 27.01.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
БІДНЯК І ДЕСЯТЕРО СЛІПЦІВ

Жив собі один дуже бідний чоловік. Якось сказала йому дружина:

— Вставай-но, чоловіче, та роздобудь що-небудь попоїсти!

Послухався чоловік, пішов до приятеля і попросив трохи грошей, аби щось купити. Приятель не був скупий і дав йому півліри. З цим чоловік і подався на базар. Але ніхто не міг розміняти йому таку монету. Почув про це сліпий, що сидів на узбіччі дороги. Покликавши чоловіка, він запропонував:

— Давай-но гроші, я розміняю їх!

Чоловік віддав півліри, а сліпий повернувся до стінки, витяг з кишені дрібні гроші й знову каже:

— Давай-но гроші, я розміняю їх!

— Я ж віддав тобі, невже ти забув? — здивувався чоловік.

— Коли ж це було? Ти нічого мені не давав!— заперечив сліпий.

Виникла між ними суперечка. Почувши галас, зійшлися люди.

Сліпий і каже їм:

— О люди! Згляньтеся лишень, він хоче пограбувати мене!

Знітившись, чоловік ледве вимовив:

— Не вірте йому! Клянусь Богом, що я віддав йому в руки півліри, які він кудись запроторив.

На це сліпий відповів:

— Обшукайте мене, людоньки! Якщо знайдете в мене півліри, я віддам йому!

Люди почали шукати по його кишенях, за пазухою, але так нічого й не знайшли.

Повіривши сліпому, вони нагримали на чоловіка:

— Ти шахрай! Як тобі не соромно грабувати нещасного чоловіка?!

Від такої кривди чоловік заплакав, але ніхто йому не вірив. Бо ніхто не запримітив коло сліпого палиці з невеличким ґудзиком. Варто було лишень натиснути на ґудзика — і відкривався отвір. Але ніхто не бачив, як сховав туди старець півліри.

Зневірившись, чоловік почекав, поки сліпий встане й піде додому. Як тільки той звівся на ноги, чоловік пішов слідом за ним. Надвечір сліпий дійшов до якоїсь печери, що була за містом, і, переконавшись, що небезпека минула, заліз досередини.

Зайшов тихенько туди й чоловік. Перед його очима постало жахливе видовище. В печері сиділо дев'ятеро сліпців, а той, що ввійшов, був десятим. Кожен із сліпців почав оповідати свої пригоди за день. І кожен діставав жменю грошей та віддавав їх ватажкові.

Розвідавши, де їхній сховок, чоловік день за днем брав звідти гроші, аж поки забрав усі. Разом вийшла чимала сума! Розповів про свою пригоду дружині, а та, звісно, дуже зраділа.

Маючи гроші, чоловік пішов на базар, обладнав собі там крамницю й почав торгувати. Помалу вбився у статки й спорудив собі гарний будинок.

Якось сказав він дружині:

— Давай-но запросимо в гості сліпців, щоб Бог і надалі сприяв нашій удачі, та дамо кожному з них по сто лір.

Дружина погодилася. А чоловік попрямував до печери і сказав її мешканцям:

— Приходьте усі разом до мене на вечерю!

Сліпці прийняли запрошення, а як настав вечір, прийшли до оселі крамаря. Сидячи за столом, чоловік розповів їм про ту свою щасливу пригоду. А після вечері віддав кожному з них по сто лір і запропонував:

— Переночуйте цю ніч у нас!

Саме цієї ночі господар збирався в дорогу. Гості полягали собі в окремій невеличкій кімнаті й нічого не чули. Як поїхав чоловік, дружині стало страшно. Вона підійшла навшпиньки й стала під дверима. Чує, а там розмова:

— Давайте-но уб'ємо цього чоловіка й заберемо собі всі його гроші!

Почувши на власні вуха, що хочуть учинити сліпці, жінка почекала, поки вони заснуть. А потім тихенько увійшла до кімнати і повбивала всіх десятьох.

Уранці загорнула одного з них у саван, витягла з хати й заридала над ним, побиваючись, як над рідним. Поруч жив сусід-мусульманин. Почувши крик, він прибіг дізнатися, що скоїлось. Як побачила жінка сусіда, заридала ще дужче, примовляючи:

— Глянь-но, сусіде, помер мій чоловік, а поховати нікому!

Сусід заспокоїв її й пообіцяв поховати небіжчика.

Щойно відвіз він мертвого на цвинтар, жінка зразу ж витягла другого сліпця й заходилася голосити. Побачивши сусіда, знову покликала того на допомогу:

— Глянь-но, він повернувся!

Повіз сусід ховати й другого.

Тим часом жінка витягла третього. І так усіх десятьох поховала.

Повернувся з далекої дороги чоловік і спитав дружину:

— Ну як, дружино, сліпці пішли задоволені?

А вона, звівши до неба очі, мовила:

— Нехай же Бог та пошле на них прокляття!

Здивувався чоловік:

— Чому ж бо так? Що скоїлося?

Тут жінка й розповіла чоловікові, як сліпці збиралися вбити його і забрати майно. Чоловік обняв дружину, поцілував, і зажили вони щасливо.

Гарна ця казка чи не дуже?

 
Наші Друзі: Новини Львова