Про страх
МІШЕЛЬ МОНТЕНЬ
ПРО СТРАХ
Я обімлів, стало дибом волосся, й заклякнув мій голос.
Вергілій, Енеїда, ІІ,774
Пер. Михайла Білика
Я не є добрий натураліст (як-то мовиться) і не відаю, через які
пружини діє на нас страх; але принаймні це почуття особливе, і
лікарі твердять, що нема на світі іншого, яке б так вибивало наш
глузд із природної рівноваги. І справді, я бачив чимало людей просто
ошалілих зі страху; ба, під час його пароксизму і на вельми розсуд-
ливих спадають страшні замороки. Не кажу вже про люд посполитий,
чиїм очам страх являє то посталих із гробу предків у покрівці, то
вовкулаків, краснолюдків чи інших хох. Але навіть серед вояцтва,
там де це почуття має знаходити найменше місце, скільки разів страх .....