Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 20 листопада 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

Останній Людині на Землі

Переглядів: 5537
Додано: 30.11.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
О, пустота, де, як знайти від тебе нішу?
Здаюсь поволі, визнаю — що ти сильніша.
Цивілізація з’їда свої устої
І все чимдалі заростає пустотою.
А час неквапливо пливе в простих потребах,
Не відбувається нове ніщо під небом,
Те, що шукаєш, не знайти у цьому світі,
Де всім вготовані мости в незримі сіті.

Тобі, останньому з великого улову,
Тобі я спробую залишити два слова,
Тобі, колись через роки, віки і пори,
Тобі, хто, вірю, ще народиться не скоро.
Ця думка, скільки не молись, мій свердлить череп,
А ти, ти витягнеш колись страшний цей жереб...
Вузенька стежка на Парнас, немає вужче,
Щоб пережити разом нас, усіх живучих.

Здогадка “проти” ти чи “за” дійде не зразу,
Та цілий світ, як хтось казав, (недбала фраза,
Що вже набила, далебі, усім оскому)
Буде належати тобі і більш нікому...
І ти всі порухи сліпі тоді облишиш,
І зойк самотності навпіл проріже тишу,
Підеш один під голубим, пустельним небом,
Де все для когось ти робив, а не для себе...

Істото немічна, в якій надія тліє,
Вселенський кат тебе також не пожаліє
І ти відчуєш, як відчув хіба лиш я ще,
Що відчував в останню мить останній ящір.
Але якщо ти все ж придивишся хоч трохи
В мій слід слабкий на краплі віку та епохи,
В свій час і ти знайдеш підказку, мов маяк:
Між слів нечуваних ЗГАДАЙ СВОЄ ІМ’Я...
2002


 
Наші Друзі: Новини Львова