Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 19 лютого 2019 року
Тексти > Жанри > Байка

Байки

Переглядів: 56146
Додано: 06.05.2008 Додав: Гавчик  текстів: 35
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Гавчик
КРУЧЕНИЙ ПАНИЧ І ЛОЗИНА


Під сяйвом місячним в чудовім квітнику
Панич розмову вів палку,
П'янку,
Мов чарівне вино:
— Давно, Лозинонько, давно
У мене серце сохне-в'яне.
Терпіти далі сил не стане:
Я з давніх літ
Тебе люблю над цілий світ,
А ти... Взаємності не бачу.
О-ох! —
І сльози полились гарячі,
Великі, як горох.
А сам, хитрун, все ближче підступає
І вусиком за стан Лозиноньку хапає,
Сам ніжно-ніжно так зітха:
— Лозинонько! Благаю: покохай!
Молю уклінно: прихилися!
До серця щиро притулися!
Хай вічне щастя неземне
Засвітить нам, як сонце весняне!—
Лозини серце — віск м'який.
Слова палкі — приваблива отрута.
Весна, мов дивний чарівник який,
Уміє накладать на ніжне серце пута;

Звінчали нашу пару солов'ї,
Зозуля накувала безліч літ,
Гриміли співами зеленії гаї,
А квіти слали запашний привіт.
Щасливим усміхається весь світ,
І сонце молодість віта...
А в Панича — своя мета:
Ухопився
За Лозину
В добру пору,
Без упину
Вгору-вгору
Він повивсь,
На Лозину
Й не дививсь...

* * *

Такий Панич, брудну ховаючи мету,
Стоїть за вірність,
за любов,
за красоту,
Мов соловей, слова солодкі свище,
Аж поки міцно пустить коренище,—
Тоді він топче почуття святі,
Лише б підлізти вище
Хоч на один щабель в житті.




ҐЕДЗІ



Телята ледве мукають в безсиллі.
Корови жалісно ревуть.
А Бугаї гудуть, як в люту бурю хвилі,
і під собою землю рвуть...
Шукають винного в біді:
— Це сонце винне!— мукає Руде.—
Опівдні стане, і тоді
світ ґедзями гуде!
— Ні, ні, провина пастухова!—
реве розлючена Безрога.—
Чому від ґедзів нас не відгородить?
— Та ні, це винні хазяї!— ревуть авторитетно Бугаї.—
Навіщо ґедзів клятих плодять!!—
Старенький чередник Панас,
підпершись на гирлигу, слухав,
смішливо чухав вухо:
— Бодай бо вас! Навіщо скаржитись, коли
самі ви ґедзів розвели,
годуючи своїм м'ясцем
і вигріваючи своїм теплом!
— Брехня! Обмова це!
Ніколи цього не було!
Ми брехням не повірим!—
Старий од реготу почервонів:
- Скажіть же ви мені, невіри:
які то гулі в вас по шкірі?!

* * *

А чи не так от, грішним ділом,
ви, примиренці незіркі,
виплекуєте шкідників
драглистим своїм тілом?!




ДОБРИЙ ВОВК


Вовк розпустив по лісі славу,
Що душу має він і добру, і ласкаву;
Хай всі до нього йдуть, як в рідний дім,—
Велике, і мале, і біле, й чорне,
— Він жирного м'ясця поставить їм,
Усіх він ласкою обгорне...
Слова прекрасних обіцянок — мед!
Ймучи Вовчазі віри,
Зійшлися звірі,
Всяк ближче рветься стати наперед.
Такий був хор завзятий та здоровий,
Що спів його лунав на всі діброви;
Підносили господаря на цілий світ
За розум, обіцянки, за привіт...
Та є всьому кінець: і доброму, і злому,—
Солодким славословленням кінець настав.
А що ж потому?
 
Наші Друзі: Новини Львова