Ввійти Зареєструватися

Література :: Марко Царинник

Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0

У ВЕЛИКІМ РОТІ НЕБА

Стоїмо наче чіп, неготові
Рушити з судном. Подерті вітрила,
Компас зрадний, і ми не могли просити.

Сніг блистить мов зір, що тоне в морі.
Хвилі твердшають, і ми не просимо.

Влітку грушні душі ми збирали.
А тут сільний вітер чумакує,
І не думаєм ми знов просити.

(“Нові поезії”, ч. 9, 1967)

.....

 

Зберегти TXT формат

Додати Відгук...