Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 08 грудня 2019 року
Тексти > Жанри > Казка

Казка про хлопчика Сяк-така

Переглядів: 14038
Додано: 22.08.2009 Додав: Aora  текстів: 18
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
<
1
>
Леонід Зіновійович Куліш-Зіньків
_________________________________

Читайте:
Сонячний дощик. [Вірші та оповідання.] /Л. З. Куліш-Зіньків. – Х.: ВД „Школа”, 2006. – 80 с.
--------------------------

ЧАРІВНЕ ЛЮСТЕРКО (казки й оповідання)




КАЗКА ПРО ХЛОПЧИКА СЯК-ТАКА

Жив колись один хлопчик і звали його якось дивно — Сяк-Таком. Кажуть, що він мав і справжнє ім'я, але давно забув його. Чому до хлопчика вчепилось таке ім'я, довідаєтесь, дітки, коли цю казочку прочитаєте.


Просить одного разу хлопчика мама курчаток погодувати. Пішов він у комірчину, взяв одну пшонину і кинув її курчатам. Мама і запитує потім:

— І чого це наші курчата кричать? Як ти їх годував?
— Сяк-так, — відповідає той.


Якщо Сяк-Така вдавалося вмовити вмитись, то це було великим дивом.

— І як це ти личко вмив? — запитує його сестричка.
— Сяк-так, — відповідає.

Попросила Сяк-Така бабуся грядку прополоти. Пішов він. Через п'ять хвилин повернувся і каже:
— Прополов, бабусю, я вашу грядку.
— А хоч гарно прополов? — запитує бабуся.
— Сяк-так, — відповів.
Подивилася бабуся на ту роботу і за голову взялась: усі бурячки були зірвані, а зілля залишилось.

Дуже великий був клопіт із тим Сяк-Таком. У школі він вчився так-сяк, сяк-так вдягався. Вийшов він одного разу на вулицю. Кожушок навиворіт, на одній нозі — валянок, на другій — черевик.

— Як ти вдягнувся? — питають його діти.
— Сяк-так, — відповідає.


Одного дня прийшов він на поле, де просо росло. Подивився Сяк-Так: серед проса дядько незнайомий стоїть. У нього на тонкій палиці-шиї солом'яний капелюх з дірками. На плечах — сірячок без рукавів. Дивний дядько та й годі.

— Хто ви будете? — запитує його Сяк-Так.
— Та ж стою тут і горобців від проса відлякую.


Глянув на Сяк-Така і каже:

— Ти, хлопчику, дуже на мене схожий. Прошу тебе, постій тут до жнив, а я трошки відпочину?

Сяк-Так не на жарт перелякався. Як схопиться та як побіжить додому. Спочатку гарно вмився і зачесався. Потім вдягнувся. І не сяк-так, не як-небудь, а так, що його ніхто не міг впізнати, навіть опудало, яке стояло серед проса.

— Ти не бачив, хлопчику, свого однолітка, на тебе дуже схожого? Хотів попросити його, щоб за мене тут постояв горобців лякати, а він сам злякався і втік.

— Ні, не зустрічав, — відповів той. — А як його звали?

— Та, здається, Сяк-Таком.

— Ні, — сказав, — мене звати Іванком.


 
Наші Друзі: Новини Львова