Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 24 вересня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Фауст Частина перша

Переглядів: 302958
Додано: 06.05.2009 Додав: greta  текстів: 95
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 1
Сканував: greta Джерело: Київ, "Веселка", 2001
Тайну віститиме, –
З тим буде Божий Син,
З тим буде Він!


————————————————————————————————————
ПРИМІТКИ:

Ґете працював над „Фаустом” упродовж усього свого письменницького життя – від 1772 й до 1831 року.

Сцена „Ніч” складається з двох частин, написаних у різний час: перший монолог, викликання духа і діалог з Вагнером написано 1774-1775, решта – 1797-1801рр.

1) У цих мальованих шибках / Небесний світ – і той зачах! – В ґотичних будівлях часто застосовувались кольорові шибки.

2) Цей Нострадамів віщий твір / Тобі відкриє таїну. – Нострадам (точніше, Мішель де Нотр Дам) – сучасник історичного Фауста, лейб-медик й астролог французького короля Карла IX, автор відомих пророцтв (1503-1556).

3) Розкриває книгу і бачить знак макрокосму. – Згідно з містично-кабалістичним «ученням» існує три світи: елементарний (стихійний, матеріальний), небесний і наднебесний (духовний), що разом становлять великий світ – макрокосмос. Все, що є в однім із тих світів, має аналоги в двох інших, і всі три світи в постійній взаємодії, яку Ґете виразив тут за звичаєм давніх магів образами духів, що „в льоті стрічнім міняють кінви золоті”. Знак макрокосму – шестикутна зірка. (кінва – великий дерев’яний кухоль)

4) Тепер збагнув я сенс премудрих слів: / „В світ духів можна прозирнути” – Перевіршована цитата з Сведенборґа, шведського натураліста і містика (1688-1772), „вчення” якого було дуже популярне наприкінці XVIII ст. Згідно з цим „ученням”, потойбічний світ складається з об'єднань духів, які населяють різні стихії; духовидці можуть спілкуватися з духами лише певної, доступної для них сфери, і то за умови досягнення ними вищої міри моральної досконалості. Ґете як учений неодноразово виступав проти спіритизму Сведенборґа, але у „Фаустові” він у ряді місць використовує деякі його положення як поетичні образи для змалювання „потойбічного світу”.

5) Ткання мінливе, / Життя бурхливе... – У Ґете часто зустрічається образ природи як велетенського ткацького верстата. Німецьке слово weben (ткати) може значити також „снувати”, „ширяти”; Ґете вживає його на означення всякого стихійного ритмічного руху.

6) О смерть гірка! / Це йде мій помічник... – Учень, асистент і воднораз служник професора (фамулус), звичайно з числа студентів.



ЗА МІСЬКОЮ БРАМОЮ

Юрби людей, що вийшли гуляти за місто.

Г у р т п і д м а й с т рі в

Із нами хочете? Ходім!

Д р у г и й г у р т

Та ні, ми йдем в Стрілецький дім.

П е р ш і

А ми до млину водяного.

О д и н п і д м а й с т е р

Я раджу вам до Доброї Води.

Д р у г и й

Коли ж негарна там дорога!

Д р у г и й г у р т

А ти?

Т р е т і й

Куди вони, і я туди.

Ч е т в е р т и й

Ходім у слободу, там гулянки на диво,
Дівчата гарні, і незгірше пиво,
І хлопці б’ючі, хоч куди.

П ’ я т и й

Диви, яка палка натура!
Чи втретє засвербіла шкура?
Ти не заманиш більш мене туди.

Н а й м и ч к а

Ні, ні, пусти, я маю бути в місті.

Д р у г а

Та він десь тут, ходім до тих осокорин.

П е р ш а

Мені нема з того кор'исті,
Бо ж горнеться до тебе він,
З тобою тільки і танцює...
Мене те щастя не хвилює!

Д р у г а

Та він там буде не один,
Казав, що прийде і блондин.

Ш к о л я р

Глянь, пане-брате! Ну й дівульки!
Гайда слідом, підчепим хто яку.
Хмільного пива дзбан,
Кріпкий тютюн до люльки
Та дівка при бок'у – оце нам до смаку.

Д і в ч и н а – г о р о д я н к а

Нівроку, хлопці дженджуристі,
Та легковажні, просто жах:
Де б погулять в пристойнім товариств
Так ні, побігли по дівках.

Д р у г и й ш к о л я р
(до першого)

Стривай, ще дві ідуть за нами,
Дівчата ладні, чепурні;
Одна – моя сусідка саме,
І страх до любості мені.
Дивись, як ніжками дрібочуть,
Напевно, нас догнати хочуть.

П е р ш и й

Ні, пане-брате! Щ'о нам чепурні!
Біжім, не даймо зникнуть дичині.
Ті рученьки, що в будень працю люблять,
В недільний день найкраще приголублять.
 
Наші Друзі: Новини Львова