Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 24 вересня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Фауст Частина перша

Переглядів: 302972
Додано: 06.05.2009 Додав: greta  текстів: 95
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 1
Сканував: greta Джерело: Київ, "Веселка", 2001
ПРИМІТКИ:

Сцену „Кабінет Фауста” написано біля 1800 р.

1) „Було в почині С л о в о !” – Початок Євангелія від Іоанна, що викликав багато різних тлумачень у теології та ідеалістичній філософії. Багатозначне грецьке „логос” сприймалось більшістю коментаторі як Божественний розум, що виражає себе в своїх творіннях. Варіанти перекладів, що їх перебирає Фауст („мисль”, „сила”, „дія”), пропонувалися, між іншим, сучасником і другом юнацьких літ Ґете, поетом, істориком і філософом Ґердером.

2) Пекельне кодло розженем / Ми Соломоновим ключем. – Соломонів ключ (лат. Clavicula Salomonis) – стародавня єврейська книга заклинань елементарних духів, що перевидавалась аж до XVIII ст.

3) Я звіра чарами зв’яжу, / Замову Чотирьох скажу... – За стародавніми віруваннями, світ складається з чотирьох елементів-стихій: вогню, води, повітря, землі. Кожна зі стихій має своїх елементарних духів. Саламандра – земноводне з вогненними плямами, символ духа вогню; Ундіна – дух води (латин. unda – хвиля); Сільфіда, або Сільф (гр. „міль”) – дух повітря; Кобольд – дух землі; Incubus – тут домовик.

4) Глянь на цей знак! – Очевидно, початкові літери імені Христа: JNRI, Ісус Назарей Цар Іудейський.

5) Не змушуй же / Вогонь троїстий лити! – Вогонь троїстий – знак Святої Трійці.

6) Мандрований схоласт (латин. scholasticus vagans) – характерна для середніх віків постать напівученого-напівшарлатана, що ходив від міста до міста, пропонуючи всім бажаючим послуги лікаря та ворожбита.

7) А! Ти злякався пентаграми... – Пентаграма, пентальфа – стародавній містичний знак у формі п’ятикутної зірки.

8) Володар всіх щурів, мишей, / Жаб, мух, комах, блошиць, вошей... – Уявлення про чорта як про повелителя всілякої дрібної тваринної нечисті властиве для всієї християнської демонології.



КАБІНЕТ ФАУСТА

Фауст і Мефістофель

Ф а у с т

Хто там? Заходь! Чи ж мук іще не досить?

М е ф і с т о ф е л ь

Це я.

Ф а у с т

Заходь!

М е ф і с т о ф е л ь

Хто хоче, тричі просить.

Ф а у с т

Заходь же!

М е ф і с т о ф е л ь

От за це люблю;
Дійдем до злагоди ми духом.
Дивись, яким прийшов я зухом:
В червець убрався, в блаватас (1),
Плащем обвинувся єдвабним,
Вдяг капелюх з пером привабним
Ще й шпагу замашну припас.
Послухай дружньої поради,
Вдягни й собі такі наряди,
Покинь нікчемні заняття, –
Узнаєш, що таке життя.

Ф а у с т

Шкода мені у шати ті вбиратись,
Турбот життя й на них лежить печать.
Я застарий, щоб тільки гратись,
Замолодий, щоб не бажать.
Чого ж мені од світу ждати?
І що той світ спроможний дати?
Страждай, терпи! Терпи, страждай! –
Цей спів я чую щохвилини,
І щогодини, і щоднини
Усе життя – із краю в край.
Прокинувся уранці – і тривога,
Печаль гірка мене уже тіснить,
Що весь цей день не дасть мені здійсні
Ні одного бажання, ні одн'ого...
Найменший проблиск щастя враз
Від злої критики погасне,
Зникає видиво прекрасне
За тисяччю гидких гримас...
Нічною зрадною добою
Я в ліжко з острахом іду –
І тут мені нема спокою
Од снів, що сняться на біду.
А Бог той, що живе в мені
І сили збуджує духовні,
Громадить їх бентежно в глибині,
Та вийти не дає назовні.
Онавіснів мені тягар буття –
Я кличу смерть, ненавиджу життя.

М е ф і с т о ф е л ь

Та хто ж бажає смерті прибуття?

Ф а у с т

Блаженний той, кому у сяйві слави
Вона чоло у лавр зав’є кривавий,
Кого знайде серед гулянки
В обіймах дівчини-коханки.
Чому не вмер я в захваті в ту мить,
Як Дух Землі мені явився!

М е ф і с т о ф е л ь

І все-таки якогось трунку спить
Ти тої ночі не рішився.

Ф а у с т

Як бачиться, ти любиш шпигувать.

М е ф і с т о ф е л ь

Хоч не всевіда я, а дещо можу знать.

Ф а у с т

Тоді від пориву страшного
Спинив мене знайомий спів,
 
Наші Друзі: Новини Львова