Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 24 вересня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Фауст Частина перша

Переглядів: 302926
Додано: 06.05.2009 Додав: greta  текстів: 95
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 1
Сканував: greta Джерело: Київ, "Веселка", 2001
Духи замовить.
В огні розвійся,
Саламандро!
В воді розлийся,
Ундіно!
Блисни в повітрі промінно,
Сільфідо!
Дай дому поміч незмінно,
Incudus! Incudus!
Вийди, я тебе не боюсь!
Ось всі чотири –
Нема їх в звірі...
Лежить і вищиривсь, бридкий;
Його не зрушив поклик мій!
Та ще я нову
Вживу замову.
Ти, може статься,
Пекельного роду?
Глянь на цей знак (4) !
Його бояться
Всі ваші зроду.
Чому ж це ти наїживсь так?
Виплід триклятий!
Вмієш читати
Ім’я Несказанного,
Чудом зачатого,
За нас розп’ятого,
В віках осіянного?
Де ж він? За піччю он,
І вже вироста, як слон,
Заповнює весь покій,
Хоче узятись туманом...
Спускайся униз мерщій!
Падай ниць перед паном!
Бачиш, мої не марнії погрози,
Спалять тебе святії грози!
Не змушуй же
Вогонь троїстий лити (5) !
Не змушуй же
Щонайсильніших чар ужити!

М е ф і с т о ф е л ь
(виступає, коли туман розійшовся,
з-за печі в одязі мандрованого схоласта (6))

Що тут за шум? Чим зможу вам служити?

Ф а у с т

Так ось хто в пуделі сидів!
Мандрований схоласт! Оце так насмішив!

М е ф і с т о ф е л ь

Вітаю вас, великовчении муже!
Од ваших чарів впрів я дуже.

Ф а у с т

Як звешся ти?

М е ф і с т о ф е л ь

Як дивно запит цей
Від того чуть, хто зневажає слово
Й, не звикши мислить поверхово,
Зглибляє дійсну суть речей.

Ф а у с т

Таких, як ти, відома суть –
Аж світиться крізь покрив назви;
Пізнаєтесь усюди враз ви,
Коли „лихими” вас „спокусниками” звуть;
Ну, добре, хто ж ти є?

М е ф і с т о ф е л ь

Я – тої сили часть,
Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого.

Ф а у с т
Це загадка! Розгадку ж хто подасть?

М е ф і с т о ф е л ь

Я – заперечення усього!
Бо всяка річ, що постає,
Кінець кінцем нічим стає,
І жодна річ буття не гідна.
А все, що ви звете гріхом,
Чи згубою, чи просто злом, –
Ото моя стихія рідна.

Ф а у с т

Ти кажеш, що ти – часть,
а сам з’явивсь цілком.

М е ф і с т о ф е л ь

Мені чужа зарозумілість.
Це ж тільки ви з своїм дурним світком
Себе вважаєте за цілість.
Я ж – часть од часті лиш, що перше всім була,
Частинка тої тьми, що світло привела,
Те світло гордеє, що хочеться йому
З одвічних володінь прогнати матір тьму.
Та це йому не вдасться – шкода сил,
Воно навік приковане до тіл:
Од тіл тече, в тілах лише прекрасне,
Тілами лиш спиняється в ході,
А згинуть ті тіла – тоді
Й воно разом з тілами згасне.

Ф а у с т

А, ось до чого ти згодивсь!
Велике знищить – неспромога,
Так ти з маленьким заходивсь.

 
Наші Друзі: Новини Львова