Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 24 вересня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Фауст Частина перша

Переглядів: 302936
Додано: 06.05.2009 Додав: greta  текстів: 95
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 1
Сканував: greta Джерело: Київ, "Веселка", 2001

В а г н е р

Не викликай тих духів навісних,
Що в мареві над нами в’ються роєм:
Даремно людям ждать добра від них,
Вони приносять звідусюди зло їм.
Із півночі кусливі духи йдуть,
І зуби, й язики у них гостренні,
Зі сходу сонця нам вони засуху шлють,
Сухотами згризаючи легені,
Із півдня, із розпечених пустинь
Спекотою палючою діймають,
Із заходу не прохолодну тінь,
А зливу, як потоп, на ниви насилають.
Лиш позови – вони з’являються на клич,
Готові враз на згубу і на шкоду,
Та, хоч і ангельська в них річ,
Вони диявольського роду.
Але ходім! Уже зовсім стемніло,
Холодна мла полями залягла;
Кортить увечері до хатнього тепла!
Та що ж ти став і дивишся здуміло,
Мов поночі побачив дивне щось?

Ф а у с т

Собака чорний он там по ріллі блукає.

В а г н е р

Та бачу й я – нічого в тім немає.

Ф а у с т

Ану пригляньсь, на що воно здалось?

В а г н е р

То, мабуть, пудель, що шукає
Свого хазяїна сліди.

Ф а у с т

А глянь, як він спіралями кружляє,
Зближаючись щораз до нас сюди!
За ним слідком у грі витворній
Мигочуть іскри голубі...

В а г н е р

Та що це ти?
Там просто пудель чорний,
А інше все примарилось тобі.

Ф а у с т

Мені здається, ніби він проводить
Чаклунський круг навколо наших ніг.

В а г н е р

Дивись, як сторожко й непевно
він підходить –
Замість хазяїна він двох чужих настиг.

Ф а у с т

Все вужче коло, вже він близько!

В а г н е р

Ну от, дивись, звичайне псисько,
Гарчить, то знітиться увесь,
Хвостом виляє — звісно, пес.

Ф а у с т

До мене, цуцику! На, на!

В а г н е р

Ця псина, бач, яка чудна!
Як станеш ти – й вона тут стане,
Гукнеш – одразу прибіжить,
Загубиш щось – то найде вмить,
Ціпка тобі з води дістане.

Ф а у с т

Ти правду кажеш, духа тут нема;
В цьому собаці – виучка сама.

В а г н е р

І мудреця, буває навіть,
Такий собака зацікавить;
Твоєї ласки сп'овна заслужив
Годованець веселих школярів(3).

Увіходять до міської брами .


————————————————————————————————————
ПРИМІТКИ:

Сцену „За міською брамою” написано приблизно 1800-1801 рр.

1) Мій батько, чесний, скромний трудівник, / Над тайнами природи бивсь весь вік / Ретельно, ревно і невтомно, / Але якось головоломно. – За народною легендою, Фауст – син селянина, Ґете робить із нього сина лікаря й алхіміка. Алхіміки намагались винайти „камінь мудрості”, що нібито давав людині вічну молодість і перетворював усі метоли в золото. Адепти – прибічники, втаємничені в алхімічні премудрощі. Чорна кухня – лабораторія чи майстерня алхіміків. Червоний лев у термінології алхіміків – золото або сірка, лілея – срібло чи ртуть, молода цариця – камінь мудрості або панацея, цебто ліки від усякої хвороби.

2) Ізвори (діалект.) – яри.

3) Школяр – тут у значенні студент.



КАБІНЕТ ФАУСТА

Фауст увіходить з пуделем.

Ф а у с т
 
Наші Друзі: Новини Львова