Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 15 жовтня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

1987 / Зі збірки «Віґілії» :

Віґілії XLVI

Переглядів: 1713
Додано: 27.07.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
ВІҐІЛІЇ XLVI

Обличчя. Лінія. І за водою — слід.
Найнепохитніше — таке ламке й минуще.
На дні краплини — існування днище,
Що, як поліп, в поцейбік наросло.

Із неладу — рука, що — зерна й лад —
Крізь заграви — на перехрестях — мощі.
І прапорець на пагорбі, що — нащось.
Усе велике, що таке — мале.

Плач. Голоси, хоч поруч — ні оселі.
Лиш смерть, що світ, немов кізяк, мусолить.
Сам тільки звук — щербатий і гугнявий —

Вже без надсади, без прокльонів, гніву. —
Все — в лійку, — поодинці і гуртом. —
Й ріка, що рінь у душу нагорта.

.....
 

Відгуки 0

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
Наші Друзі: Новини Львова