Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 20 квітня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Спогади нерозстріляного

Переглядів: 100806
Додано: 21.06.2007 Додав: Dead_Rat  текстів: 3
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0

ДМИТРО КУП'ЯК
СПОГАДИ НЕРОЗСТРІЛЯНОГО

ЛЬВІВ, "КАМЕНЯР", 1993

ДМИТРО КУП'ЯК
СПОГАДИ НЕРОЗСТРІЛЯНОГО
Обкладинка роботи Миколи Бідняка
Всі права застережені 1991
,, Торонто - 1991 - Нью-Йорк

ББК 63.3(Ук) К92
Перевидання книги відомого борця за Українську державність, в якій він ділиться пережитим. Книга ця - своєрідний історичний
документ, який зацікавить багатьох громадян нової України.
0503020902-046,
К Інформ. листок
93
ISBN 5-7745-0562-6 (c) Дмитро Куп'як, 1993


ISBN: 1-895601-00-2 Printed by Beskyd Graphics, 2559 Dundas St. W., Toronto, Ont. M6P 1X6


Моєму народові, що бореться з московськими окупантами-терористами, з побажанням відродити
Українську Державу - присвячую свої Спогади.
Дмитро Куп'як

ВІД АВТОРА
Бажання написати спогади зародилось в мені в зв'язку з провокацією Москви, яка в 1964 році повела
інтенсивну кампанію проти мене, вимагаючи від Канади видати мене СССР, як воєнного злочинця. Після
інтерв'ю, яке я дав канадським журналістам, почали з'являтися в канадській пресі позитивні репортажі
про мої рішучі заперечення тих московських наклепів, а рівночасно - висвітлення дійсних фактів про
злочинність Москви, мої близькі приятелі, українці і не українці, дораджували мені написати свої
спомини. Але з огляду на мої тодішні фінансові труднощі та нервове напруження через совєтські наклепи,
я відложив писання споминів на пізніше. Щойно після канадських виборів 1972 році, в яких я змагався за
місце в парляменті від Прогресивно-Консервативної Партії і мусів постійно вести завзятий бій не тільки
з моїми політичними опонентами, але й з московською агентурою, що з допомогою дезінформації та
фальшивок робила все можливе, аби мене дискредитувати в очах канадської спільноти і не допустити
до парляменту Канади, я почав серйозно думати про писання споминів.
До написання споминів заохочував мене також керівник моєї виборчої кампанії, канадець Том Рід. Він
частково вивчив моє минуле і одразу ж після виборів почав настоювати, щоб я брався до писання.
Він казав:
,,Дмитре, пиши спомини про себе, бо тебе постійно будуть ненавидіти і тебе будуть ображати, але
тебе повинні пам'ятати не тільки через писання твоїх ворогів. Лише ти можеш переповісти ту частину
української історії, в якій брав участь, та інтерпретувати правдиво своє життя".
Та й мій давній друг-побратим Степан Мудрик постійно поводив, що мої спогади потрібні. Не відставав
од нього і доктор Степан Галамай. А коли я виклав свою розповідь на папері, доктор Олена Тереля
виправила деякі незграбні речення і слова. Потім з'явився в Канаді Василь Барладяну, який довів розпочате
доктором Оленою Терелею до кінця і написав передмову. Відредагований В. Барладяну текст спогадів
переклав на англійську професор М. Б., що живе в Боффало. А Том Рід вичитав англійський текст і
благословив його до друку. Наш прекрасний маляр Микола Бідняк художньо оформив мої спогади. Я писав
їх декілька років. Першим моїм читачем і постійним помічником була моя дружина Стефанія Куп 'як з
родини Хоркавих.
Спогади розпочинаю з моїх дитячих літ, щоб дати образ подій та умов, в яких жило і доходило до
національної свідомости моє покоління, що в 30-40 роки вийшло на історичну арену і взяло на себе тягар
боротьби за волю нашого народу. У спогадах я пишу про те, що я бачив і особисто пережив або чув про
події того часу. Багато пропускаю імен і знайомих мені фактів, аби не подати ворогові матеріялів, про
які він не повинен знати, щоб не наробити людям шкоди.
Я від щирого серця дякую Тому Рідові, Степану Мудрикові, доктору Степанові Галамаєві, доктору Олені
Терелі, Василеві Барладяну, професорові М. Б., Миколі Біднякові та моїй дружині - Стефанії Куп'як. Ці
люди словом і ділом допомогли мені тримати перо від першого до останнього слова. І якщо мої спогади
удалися, то тільки завдяки їм.
Дмитро Куп 'як

Василь Барладяну
СПОГАДИ НЕРОЗСТРІЛЯНОГО
Це спомини тільки одного українця, Тих, що могли б написати свої спогади чи доповнити Дмитра Куп'яка,
немає вже на землі: вони загинули в боротьбі з польськими, німецькими чи совєтськими окупантами. І
тільки тому саме Д. Куп'якові судилося написати про події, які вже є історією і водночас тільки частиною тієї важкої
боротьби, що вже віки не припиняє наш нарід, бо його вороги не бажають піти з нашої землі добровільно.
Але й сам Д. Куп'як усе своє життя ні на хвилину не припиняв боротьби за Українську Державу, як на його
рідній Львівщині, так і в тих краях, куди його заводила ця боротьба. Та й вороги нашого народу день і ніч
уже багато років не можуть змиритися з тим, що вояк Української Повстанської Армії, Дмитро Куп'як ще
живе. Його не вдалося ні вбити, ні полонити. А коли є, коли воює бодай один вояк якоїсь армії, держава,
що створила ту армію, не загинула. І, аби вбити ту державу, поневолити всіх її громадян, треба будь-що
ліквідувати чи полонити її останнього вояка, щоб не нагадував людству про ту державу, яку він героїчно
захищав.
У 1964 році Російська імперія оголосила Третю Світову Війну єдиному воякові УПА - Дмитру Куп'якові.
Світову Війну, бо провадила бої з Д. Куп'яком на терені цілого СССР, в Лондоні та по всій Канаді:
Стріляючи в Дмитра Куп'яка з гармат Міністерства Закордонних Справ СССР, нацьковуючи на нього поета
Ростислава Братуня 1), журналістів-україножерів - П- Зінченка 2), Т. Осипова 3), Т. Мигаля 4) В.
Чудовського 5), Й. Цьоха 6), О. Круковця 7), протоєреїв В. Політила 8), Ю. Процюка 9). Імперія,
керована М. Хрущовим, а потім Л. Брежнєвим і В. Андроповим, сподівалася, що бодай морально
застрілить Д. Куп'яка. Горбачовська "перестройка", як тільки СНУМ почала переходити на ідейні позиції
ОУН-УПА, теж взялася за Дмитра Куп'яка. Газета "Радянська Україна" нагадала снумівцям про "злочини"
оунівця-упіста10), хоча ті злочини були здійснені енкаведистами з метою залякування народу і
дискредитації ОУН-УПА.
Хто ж він, Дмитро Куп'як, якого не можуть забути кати нашого народу? Українець, що мріяв про освіту, але через
великі злидні, спричинені окупацією України поляками, німцями і совєтами, не міг одержати ту освіту.
Проста людина, що все своє життя присвятила боротьбі з окупантами. Про своє життя він розповів сам.
Але в його споминах немає жодного слова, вжитого для самореклями чи самозвеличування. Це свідчення-
документ, яким наші історики будуть користуватися, вивчаючи життя західніх українців з 1918 до 1990
року. Сторінки споминів набувають художности лише тоді, коли автор описує драматичні події. А,
загалом, спомини - це наша історія. І така, якою вона була і є. Читаючи спомини Дмитра Куп'яка, ми
переживаємо роки, які не прожив, а перестраждав, переголодував, переплакав, перестогнав і провоював
наш закоханий в людство і землю нарід.


1. Р. Братунь, "Ресторатор-Людоїд" "Вісті з України" 1964, січень.
2. П. Зінченко, "Шляхом Зради". "Прапор Жовтня". Буськ, 1969 р. 25, 29 листопада, 9, 11, 12, 20 грудня 1969 року.
3. Т. Осипов, "Убийци дают интервью". "Крокодил" Москва, 1971. 16. 06. ст. 7. Його ж "Інтерв'ю в ресторані Майфер Інн". "Вільна Україна"
1983, 20. 05. р.
4. Т. Мигаль, "Тягне ката на депутата". "Перець" Київ, січень 1973 ст. 5.
5. В. Чудовський, "Душогуб живе в Торонто". У книжці "їхнє справжнє обличчя". К, 1974, ст. 41-48.
6. Й. Цьох, "Іпостасі містера "Клея". "Жовтень", 1984, ч. 1, ст. 78-84.
7. О. Круковець, "Криваві ростбіфи містера "Клея". "Перець", 1984, травень, с. 10.
8. Прот. В. Політило, "Соборне служіння в м. Буську". "Православний Вісник", 1970, ч. 6. с. 183.
9. Д-р. прот. Ю. Процюк, "Проповідь"... "Православний Вісник", 1970,
ч. 6. с. 185.
10. Ол. Чечелюк, "Чорні справи "Сірого". "Радянська Україна". 9.09.1990,

ПІД ПОЛЬСЬКОЮ ОКУПАЦІЄЮ (1918 - 1939)
Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Василь Симоненко
МОЄ СЕЛО - ПОЧАТОК УКРАЇНИ...
Народився я 6 листопада 1918 року в селі Яблунівка** (До 1939 р. село називалося Яблонівка), повіт Кам'янка
Струмилова (Буський район Львівської области), що розташоване за 55 кілометрів на схід від Львова. І
народився я на шостий день після проголошення у Львові 1 листопада Західно-Української Народної
Республіки. І той факт, що я народився вільною людиною у незалежній українській державі, вплинув на
кристалізацію мого характеру і вироблення світогляду.
 
Наші Друзі: Новини Львова