Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 25 листопада 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Венеція

Переглядів: 5017
Додано: 02.05.2006 Додав: ardea  текстів: 23
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
<
1
>


На картині –
вечір сходить в морок.
У плащах крадуться німо тіні.
Імпозантний звідник-гондольєр,
в поясі червонім, хвацькім,
за передоплату, як Харон,
кавалерів, ласих на утіхи,
приволік попід веселий дім.
І, принадно звісившись з балкону,
набивають собі ціну
куртизанки,
обіцяючи з Гоморрою
Содом...
В лектиці блудить
вельможна пара.
Пан розшитий
у носатій масці,
марцьовим зманіженим котом
поправля троянду на корсажі
у графині із розпусними очима,
що за віялом хова
обличчя млосне, мушки,
сифиліс і чортову нудьгу...
Мерехтять,
як в ліхтарі китайськім,
бакен, міст, вода чорно-зелена,
хусточка мережaна, зім’ята
в приступі неясного
жалю...
Краплі із цикутою
в флаконі,
і записка у вузькій долоні,
і з дукатами потерта калита.
Ще болонка –
мавпочка сумна
з брязкальцем смішним
на тонкій лапці...
І чиясь правиця неправа,
що вбива у фалди оксамиту
бистрим вироком означений
стилет...

Дивно, звідки я це знаю –
як відгонить хвиля у каналі,
стогнуть як в човнах
старі ключиці
і тремтить зі звісткою
рука...

 
Наші Друзі: Новини Львова