Український Центр
Ввійти
Зареєструватися
Головна
Література
Форум
Фотогалерея
Календар
Київ, Львів:
Берлін:
Лондон:
Торонто:
Чикаго:
Сідней:
::
четвер,
25
лютого
2021
року
Література
- prgrntsk
Всього текстів:
422
Віталій Пригорницький
А знаєш, я тебе, мабуть, кохаю
А над Полтавою шумить твоя гроза
А скільки сказати хотілося
А ти ж зі мною майже не жила
А ти зі мною де-юре
А хтось посіяв в нашу рідну землю
А що було? Було і все
А що за квіти вишили ви, жінко
А що мені твої театри
А я вже й сльози викапала всі
Аж до краю самого світу
Багато кажуть: добре там, де нас немає
Байка від Віті
Байка від Віті про російського друга
Байка від Вови щодо Криму
Байка від Вови щодо приєднання Криму
Байка від громадянської дружини Віті
Байка від коханки Пшонки
Байка від Люди Янукович
Байка від Люди Янукович-2
Байка від махрового сепаратиста Ляшка
Байка від Юлі про Пропало Всьо
Байка для радикальних співвітчизників
Байка желаний от Алины и Вовы
Байка капризов от Алины
Байка о взгляде Вовы
Байка о взрыве русской гуманитарки
Байка о Вове
Байка о Вове и нераскрывшемся олимпийском кольце
Байка о всезнающих русских
Байка о Второй мировой войне и Цареве
Байка о двойственности русской души
Байка о Жилине и его Губернаторе
Байка о негодовании русских после финала «Евровидения» 2014
Байка о Нетребко и миллионе рублей для Новороссии
Байка о покорении столицы
Байка о порядочных русских, Великой китайской стене и прочем
Байка о прикрывающихся георгиевской ленточкой бандитах
Байка о продаже оружия на Донбассе
Байка о прокуроре Няше
Байка о психозе на первом канале после полуфинала «Евровидения» 2014
Байка о российских СМИ
Байка о Срулеве, Топазе и титушках
Байка о Страшном Правом Секторе
Байка о троллях
Байка об актере Мише и его стрельбе по донецкому аэропорту
Байка об ответе Лозы на стих Насти Дмитрук
Байка об эстафетной команде Вити, Азарова, Арбузова и Царева
Байка от актрисы-активистки Партии Регионов - 2
Байка от актрисы-активистки Партии Регионов – 4.
Байка от актрисы-активистки Партии Регионов (Марии Ципко)
Байка от актрисы-активистки Партии Регионов-3
Байка от бабки
Байка от Вовы о зеленых человечках
Байка от Димы Киселева
Байка от Цыгановой и Губарева о том, как чужого не берем!
Байка про 1 квітня
Байка про 15 республік на 15 поверхах Донецької ОДА
Байка про fuck
Байка про Арбубубубузова тяжко вако шашкого класу!
Байка про бажання щось змінити
Байка про бандерівців на Донбасі
Байка про бесов Охлобыстина
Байка про відокремлення
Байка про візит Вови на саміт в Австралію
Байка про візит зімбабвійців в Крим
Байка про віллу і вила
Байка про Віталіка
Байка про ВІтю-метелика
Байка про Вовине слово
Байка про втечу Гіркіна
Байка про голку в сіні
Байка про граблі
Байка про гроші
Байка про дві мови
Байка про двійників Вови
Байка про двох братів
Байка про дерибани
Байка про дівоче селфі
Байка про ДНР і КНДР
Байка про допомогу ЄС та США
Байка про досягнення
Байка про європейську стурбованість подіями в Україні
Байка про женщин и детей на передовой
Байка про життєві парадокси
Байка про журналістський гав
Байка про золоті батони демократів
Байка про інтернет-залежність
Байка про карпатську осінь
Байка про котів і котики
Байка про кохання і його наслідки
Байка про кремлівського Купідона
Байка про кримського зайця
Байка про Лебедя, Рака та Щуку
Байка про люстрацію
Байка про мільярди на передвиборчу кампанію (2014р.)
Байка про міністра Булатова
Байка про міністра культури ЛНР
Байка про москальське зачаття
Байка про москальську відпустку в Криму
Байка про не те тату
Байка про ненаситну Музу
Байка про неприступну цитадель
Байка про Нестора
Байка про неТитанік
Байка про оплату проїзду
Байка про ошуканство
Байка про падіння гривні та рубля
Байка про патріотизм
Байка про патріотів, що тікають за кордон
Байка про перемир'я
Байка про переправу в Крим
Байка про політичну естраду
Байка про понеділки
Байка про порядну відмінницю
Байка про примхи погоди
Байка про пропаганду
Байка про пророцтво Нострадамуса щодо референдуму
Байка про пусті слова
Байка про реанкарнацію
Байка про рейтинг Пєті
Байка про ризиковані ігри
Байка про ситого троля
Байка про смачного міністра спорту Булатова
Байка про спів Давидовича в ДНР
Байка про старість, дурість та радість
Байка про суші
Байка про теля і оточення
Байка про Топаза й Кончіту
Байка про три російські біди
Байка про Укроп
Байка про філософію
Байка про яйце
Бандеровцев никто не видел
Барикaдні
Барикадні
Барикадні в АТО
Беркуту від народу
Беру перо… Перо моє, перо
Бйка про футбольну перемогу Німеччини та Росії
Брате, пора вперед!
Буває, буває все
Було хлоп'я
В кожному реченні ти була підметом
В метро мене тягнула півсвідомість
В нашій оселі вікна капронові
В пелюстках сад, неначебто в оправі
В полон полину полонини
В человеке вмещается все
Валерии Новодворской
Ввічливість
Венец Ариадны
Весна летить в мою діру віконну
Весна примарою була
Вечірня кава
Ви вже прокинулися, друзі? З добрим ранком
Ви погляньте на фотографії
Виноград
Вишита снігом зима
Відпустіть, прокльони, мене
Візаві
Візьми мене в заручники
Війна знецінює життя
Вір, я кажу, вір
Владі
Води не втримати в долоні
Волонтерам
Воно то й ніби дещиця
Впало дзеркало та й розбилося
Всміхніться, мамо, я живий
Гарматами, гарматами...
Гімалаї
Гойдають темряву у парку
Горять поля червоним маком
Да, нравится, конечно, красота
Давно було… Лишилися листи
Давно не в лісі, а луна зосталась
Дарма коханням віяла, як картами таро
Даруйте, друзі, вік у доброти
Двоих я повстречал, державшихся за руки
Десь та чомусь я, а не ми
ДЖИП-САФАРІ ПО-НЕПАЛЬСЬКИ
Диявольська гроза
Доторкнулись - розбіглися
Душа, як птаха, рвалася у вись
Есть у людей черта такая - зависть
Є поетичне у осінніх скверах
Є речі, які неможливо змінити
Жаль что гадостью заляпан символ дедовской войны
Жахливо, як втрачається довіра
Живи сьогодні. Кожну мить ціни
Життя людей ще не навчило жити
Життя, як зірвані шпалери
Жовто-блакитний рідний мій прапор
З вікна мого, як дивишся улітку
З першим ранком пройшов примарою
За кожен крок, за кожне наше слово
Забагато мені мене
Заборонене щастя
Завчасно ти мене не хорони
Загубили, задушили... Відболіло? Ні
Замружу очі - болить та мить
Запали мене, запали
Звідки у вас, діти
Згорає осінь падолистом
Зеленим полем просто навпростець
Зеркальные ели
Зимні руки, біла воля
Зійдуть довколишні трави
Зійшла ненависть, наче просо
Змінились рила біля годівниці
ЗОЛОТОЄ КОЛЬЦО КАТМАНДУ
Зупинитись не можемо
І знову ніч повзе, як гусінь
І не думав раніше я
І не мріяла, і не чекала
І не те, щоб обірвалося
І сподіваюся, і вірю
І як тебе я можу не любити
Із року в рік проходять весни
Імен багато і жінок багато
Інколи новий друг
Кати катали хліб по роздоріжжю
Клани мають власні плани
Коли закінчиться війна
Коли літали над Говерлою ми парами
Коли Москва ще плавала в болоті
Коли спитають люди, де мій дім
Колискова (Ніч. За обрієм тихо)
Колись давно, у червні, чи у липні
Колись давно, як ще цвіли сади
Колір
Конвалії
Короткий роман, я вже бачу the end
КОТЛЕТИ
КОТЛЕТИ.
Кохай, якщо життя прожити хочеш
Кохання сходило в мені, неначе жито
Кохання у нотах
Край дороги грав кобзар
Красива-таки наша нація
Кров людська із рук не змивається
Круговерть води в природі
Куди мене несуть, куди
Лавандове море
Лапатий сніг летів за містом
Легенда про мою папороть
Ледве стримуюсь від прокльонів
Липень покосив дощі нещадно
Люблю щасливих та красивих
Люблю я правду...
Люди, цінуйте своїх людей
Мавка
Маки-волошки, як ти і я
Мамі
Межуйте не народи, а людей
Мелодії наспівує ранок
Мене питають, чим же манять мандри
Мені би знову сказати тобі
Мені би ще хоч трохи по Ірану
Мені дотепер здається...
Мені не хочеться війни
Ми грали в шахи там, де королі
Ми гралися в імена
Ми з тобою, мов магніти
Ми зіткнулися парасолями
Ми мали щось... А щось - немало
Мільйони пройдено доріг
Моє кохання повне та шалене
Молоко
Мороз пече, що аж, здається, тепло
Мороз ховавсь у мене, ніби винен
На асфальт кохання ненароком впало
На ви
На декому і брендове мереживо
На зле тобі я не прийшов тоді
Навіть боюся сказати... А як
Навколо мене павутина
Навмисне я від тебе не ховався
Називайте мене бандерівцем
Намокли вздовж річок самотні верби
Напевне кажуть: долю не зламати
Не бажай нікому зла
Не в той, шановні, з вами вік живемо
Не варто перейматися, чому
Не вистачає гідності на всіх
Не губи моєї щирої краси
Не заздріть, бо воно не личить вам
Не звикай, молю, не звикай
Не зірки, то сотні моїх хризантем
Не кожне слово - це пісенний шлягер
Не лялька я. Проте зі мною гралась
Не має більше осінь таїн
Не ми, не ми... Не ми німі й невинні
Не минається, не минається
Не омини мене, не омини
Не оркестрову грайте, не органну
Невже пройшло кохання цвітом
Недокохали
Немає жалкування та провини
Немає щастя там, на чужині
Немо
Ні… Сьогодні не лютий
Ніколи, дай бог не знати
Обірвані жили висять, як ліани
Обрікаєш мене на муки
Один фужер... Я пив вино
Одна стіна - не дім
Одного разу ти мене пробачиш
Ой не будіть мене, я хочу й далі спати
Осінь неодмінно ще прийде
От скупости никто не стал богаче
Отак живеш, нікого не чіпаєш
Пауза на днищі
Пахнуть ружі, і тобі - сімнадцять
Пекельний жур до сліпоти
Перекотиполе
Питаєш ти мене чому і як
Піано
Під парасолю
Підходять хмари грозові
Поверніть мені сина, благаю!
Погасло рожеве бра
Подякую живим за пам'ять
Поет завжди розкаже правду
Покотилося з гори наше щастя
Покрився в серці смуток перламутром
Поле витяглося неправдами
Померлому, на жаль, байдуже, що довкола
Посварилися, зачепилися
Пройди повз мене тільки раз
Простих не вистачає слів, простих
Прості слова моєї дяки
Проходить, відлітає, відривається
Птахи паперові
Пустий готель
Ранок над карпатським селом
Ранок уже на порозі
Розквітли проліски... Їх очі голубі
Розлетілася на мільярди
Розміняли любов, як гроші
Ростовські фантазії Віті
Ростовські фантазії Віті-2
Ростовські фантазії Віті-3
Ростовські фантазії Віті-4
Ростовські фантазії Віті-5
Сакура цвіте
СВЯТІЙ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ СЕЧІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
Сині хвилі ходять по Дунаю
Скільки доль зламала війна
Скільки разів я в житті обпікався
Слова, що вже збиралися померти
Слова, що котилися болем
Смеются черти... (о смерти Немцова)
Сміялися діти, як квіти
Сніг на Майдані
Спочатку – ручай, потім - річка, а далі – вже море
Старий вокзал
Старі зошити
Стежиною до нашої Говерли
Стиглі черешні
Стільки простору, стільки протягів, стільки пройдено
Стосунки мають непохитну правду
Стримую свої почуття
Сузір’я з лінзи я знімав очима
Сховаю своє обличчя
Так важко дивитись в обличчя тим
Так, відбувалося, так, відчувалося
Така зима, як довга мелодрама
Така краса – передчуття побачень
Тебе вже більше і не чути
Тече вода, тече, стікає
Ти до мене їдеш потягом
Ти мене переклади
Ти чуєш
Тілесний бруд достатньо змити милом
Тобі хотілось лаврів та олив
Тремтить обмежена рука
У зовнішності можуть бути хиби
У кожної країни є кордон
У полі жито вишивала
У Росії одвічна істерика
У той момент,як ллються з неба міни
Уперше познайомився я з тугою
Усе тобі: і квіти, і Париж
Усміхнено вмирають скрипалі
Уступчивость - еще не значит слабость
Учора був – сьогодні вже немає
Хіба любов - це довгий-довгий фільм
Хіба ревуть воли
Хіба той дощ лише у Львові
Хто зраджує? А зраджують свої ж
Хто людям дав ці кляті почуття?
Хто хоче бути італійцем
Цей біль залишився мені
Цілим були одним
Ця тиша, віддзеркалена в мені
Чаруєш. Ніжні дотики тепла
Чекаю тебе і досі
Чи ми не витримали критики
Чи чули ви, що фальш також фальшива
Чому від тебе троянди
Чомусь не те, чомусь не так
Шепотіли білі айстри
Шукаю осінь в золоті
Що говорити, як тебе не чують
Що не день – то у ґаджетах
Щоб плід зірвати, я до груші притулив драбину
Щойно весна, але ми втрачені
Я - музика і я сьогодні - джаз
Я бачив світ за тисячі кордонів
Я в руках тримаю серце
Я знаю, що ти - найкраща
Я маю честь на Україні жити
Я примерзав напівсвідомий
Я скрипку взагалі-то не люблю
Я слухав дощ. Було ще зовсім рано
Як пахне дощ? Сльозами та розлуками
Яка б та не була війна
Якою б ти стала квіткою
Якщо пройде, то ще не скоро
Якщо ти сьогодні вернешся додому
Віталій Пригорницький
Наші Друзі:
Новини Львова
Український Центр - 2001-2011 ©
Контакт