Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 14 листопада 2019 року
Тексти > Тематики > Гумор

Монолог

Переглядів: 3245
Додано: 30.04.2011 Додав: Stegniy  текстів: 46
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
Пророків розвелось багато,
Та ще не вгадував ніхто,
Що буде люд про нас казати,
Наприклад, років через сто.
Носи втираючи пророкам,
Без плагіату, бачить Бог,
Аж із тритисячного року
Вам пропоную монолог.

* * *

«Жил-був народ, хранитель миру.
Дорогой правильной ішов.
Покуда вліз йому в довіру
Шпіон заморський – Горбачов.
Желая всіх сожрать без солі,
Дурачить став, як баранів
І цапнув розум, честь і совість
У луччих дочок і синів.
А він, падлєц, приймав шифровки
От недобитих хазяїв –
Толкать народ на забастовки,
Щоб тот запаси всі проїв.
Пока козли за океаном
Над нами ржали от душі,
Тут розпустились наркомани,
Хахли, чучмеки й бульбаші.
Цей сброд гуртом як навалився –
І розвалив наш общий дом.
А Горбачов тихенько змився,
Як будто він тут ні при чом.
Ті ж мудаки впряглись, пойнятно,
Уроді Лебідь, Щука й Рак.
І на просторах необ’ятних
Такий задєлався бардак…
За водкой – бій, за хлібом – давка,
То заварушка, то війна…
Пока на тамошніх прилавках
Совсім зосталось ні хрєна.
Потом у них збісились ціни…»

* * *
Тут монолог я перерву,
Але доповню неодмінно,
Коли ще трохи поживу.
Хотів би кепським буть пророком,
Та може збутись ця напасть,
Як із двохтисячного року
Господь нам глузду не додасть!

 
Наші Друзі: Новини Львова