Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 04 серпня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Карл Великий

Переглядів: 2641
Додано: 03.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
КАРЛ ВЕЛИКИЙ

Із данцем Ольгером стояв на башті
Ломбардії властитель Дезидерій,
Дививсь на північ, у хвилясту даль,
За гони й гони жнив, аж до підніжжя
Альп сніговерхих, звідкіля пливло
Велике військо, всі шляхи до міста
Заполонивши. Й мовив Дезидерій
До Ольгера, що юні роки збув
Заложником у Франції і знав
В обличчя імператора: \"Чи видно
Його між військом?\" Той відмовив: \"Ні\".

Тим часом лави незліченні ближче
Надходили, все множачись, аж поки
Здивований озвався Дезидерій:
\"Напевне, серед лицарів отих
Вже єсть і Карл?\" I Ольгер відказав
Задумливо: \"О ні, так швидко він
Не з'явиться!\" Тоді в тяжкій турботі
Спитався князь: \"А що ж із нами буде,
Коли надійде він ще з більшим військом?\"
I Ольгер відповів йому: \"Тоді
Великого побачиш ти в обличчя.
Що ж буде з нами, я того не знаю\".

Тут гвардія з'явилась, паладини,
Невтомні в битвах. I, уздрівши їх,
Пойнятий страхом, скрикнув Дезидерій:
\"То, певне, вже сам Карл!\" Але так само
Відмовив данець: \"Ні, це ще не він\".

Тоді засяяли в блискучих ризах
Єпископи, абати, цілий причет
Імперської капели, з ними й графи.
I Дезидерієві світло дня
Вчинилося таким страшним, як смерть,
I схлипнув він, і простогнав: \"Ходімо
Сховаємось де-небудь під землею,
Щоб нам не бачити цього лихого,
Страшного ворога!\" I мовив Ольгер:
\"Коли побачиш, як у полі хліб
Від жаху затремтить і в мури міста
Залізними ударять бурунами
По і Тічіно, знай, що то вже Карл\".

I поки він казав, північний захід
Загрозлива, аж темна, вкрила туча,
З якої блискала гаряча зброя
На стовпища міські. I був той блиск
Жахливіший за тьму щонайтемнішу -
I вийшов з неї Карл, залізний муж!

Шолом його - залізний, рукавиці,
Всі тиляги його, ручні й ножні -
Із щирого заліза, як і щит.
У ліву руку взяв він спис разючий,
А в правій мав свій переможний меч,
I кінь під ним був сильний, як залізо,
I масті був залізної. I всі,
Хто йшов за ним, всі воїни були
Іще твердіші, аніж їхня зброя.
Під тим залізом і поля, й шляхи
Вгиналися, а вістря так блищали,
Що жах пройшов у всі щілини міста.

Єдиним поглядом те все обнявши,
До князя швидко обернувся Ольгер
I крикнув: \"Глянь, перед тобою - той,
Кого так жадібно ти виглядав!\"
I впав, як мертвий, князеві до ніг.



Переклав Василь Мисик

 
Наші Друзі: Новини Львова