Голос крові
Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua/lib/tarasuk/0nl8f.html
ГОЛОС КРОВІ
– Франю, дитинко, нащо тобі та Британія (Франція, Нова Зеландія, Японія) здалася? – питала Бабі щораз, коли Френ Фішер збиралася у чергові мандри по світу.
– Поїдь ліпше в Чигирин, в Батурин... – сміялася мама, добродушно піджартовуючи з Бабі.
– Авжеж. Поїхала б ліпше в Чигирин, – урочисто провадила Бабі, ігноруючи мамині кпини. – І в Батурин, і в Київ! І до Львова... Там така краса!.. Рай земний...
– Чого ж ти тоді звідти поїхала, коли там такий рай? – питала Френ, хоч знала наперед відповідь. Бо це вже було не перший раз, і щоразу Бабі печалилась до сліз і з докором казала:
– Франю, дитинко, ти ж знаєш добре, як усе було...
– Авжеж, авжеж... ти тільки не хвилюйся. Поїду я у твій Чигирин і дуже скоро... – .....