Дама останнього лицаря
Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua/lib/tarasuk/tylje.html
ДАМА ОСТАННЬОГО ЛИЦАРЯ
– Мадам, я не радив би вам у таку погоду виходити на вулицю.
– Ще чого?! Осінь, як ви знаєте, шановний Гансе, моя улюблена пора. Окрім того, як це я можу від’їхати, не попрощавшись із містом, в якому минули мої дитинство і юність?!
– Авжеж, авжеж, я вас прекрасно розумію… Але ж на вулиці зимно і вільгло… Вважайте на своє горло. Чи вам треба катару якого альбо інфлуенци? Мені – ні. Я волію бачити вас здоровою.
– Ах, пане докторе! Я не дитина і відаю, що творю… Крім усього, на дощову погоду маю блузу з високим ковнірцем. – Голос лікаря, якого вона знала чверть століття і чверть століття кликала його Гансом (їй здавалося, що всіх лікарів зовуть тільки Гансами), починав дратувати її. – Врешті, дозвольте мені одягнутися, а .....