Ввійти Зареєструватися

Література :: Віталій Пригорницький

Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0

Усміхнено вмирають скрипалі
Ховаючись у ноти, як у саван,
Лишаючи овації та славу
На змученій, приреченій землі.

Мелодії великі та малі
Летять, летять, мов лебеді, до раю!
А скрипалі вмирають та вмирають,
Помножуючи душі на нулі.

Не Сальвадори, й навіть не Далі,
Надалі відбиваючись від квітів,
Втрачаючи світи посеред світу,
Усміхнено вмирають скрипалі.

Життя їх дійсно, як сюрреалізм,
В кутку в плащах, немов незвані гості,
І кожен із тим самим парадоксом –
Усміхнено вмирають скрипалі!

Останній пройде перехожий. І
.....

 

Зберегти TXT формат

Додати Відгук...