Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 07 квітня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Ромео і Джульєтта

Переглядів: 116747
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
Щетинкою під носом полоскоче
В священика - приход багатший сниться;
А часом мчить у вояка по шиї,
І він у сні рубає ворогів,
Проломи бачить, штурми і засади,
Клинки іспанські, келихи з вином
Завглибшки футів п'ять; а то зненацька
Забарабанить голосно у вухо,
й здригнеться він, прокинеться з прокльоном,
Молитву прочитає й знов засне.
Вночі та ж Меб куйовдить коням гриви,
їх заплітає, а волосся людям
Збиває в ковтуни: їх розплести -
То небезпечно: може статись лихо!
Вона ж, відьмачка, душить тих дівчат,
Що сплять на спині, і привчає їх
Витримувать вагу чоловіків,
Як зробляться вони жінками. Ще
Ця Меб...
Ромео Мовчи, Меркуціо, облиш!
Ти про пусте говориш!
Меркуціо Так, про сни!
Адже лінивого ума це діти,
Це нашої фантазії плоди.
Породжує вона химерні мрії -
Легкі й тонкі так само, як повітря,
Мінливіші за вітер, що спочатку
Холодні груди півночі торкає,
Але, розгнівавшись, враз відлітає,
Обличчям повертаючись до півдня,
Де зрошують цілющі роси землю.
Бенволіо І нас той вітер із путі збиває.
Скінчивсь бенкет, і прийдемо ми пізно.
Ромео Боюся, навпаки - занадто рано...
Мені передчуття тривожить душу,
Немов якась погроза наді мною
В сузір'ях висить, і моя судьба
В цю ніч чудову, на розкішнім святі,
Почне негадано свій грізний хід -
Життя моє нікчемне обірве,
Яке ще в грудях жевріє, пославши
Мені страшну і передчасну смерть.
Та той, хто править кораблем моїм,
Хай підніма вітрила! Ну, ходім!
Бенволіо Бий в барабан!
Виходять.
СЦЕНА 5
Зала в домі Капулетті.
Музиканти чекають. Входять слуги з серветками.
1-й слуга Де ж це Баняк? Чого він не допомагає приби-
рати? Хоч би поміняв тарілки та почистив посуд.
2-й слуга Коли вся чиста робота лежить тільки в одного
чи двох хлопців на руках, та ще й руки ті немиті,- то вже нечисте
діло.
1-й слуга Геть ці табуретки! Ану, мерщій відсуньте шафу
з посудом! Та пильнуйте срібла! Гей, ти, приховай для мене шма-
точок марципана і, якщо любиш мене, скажи воротареві, щоб він
пропустив сюди Сусанну Гладишку та Неллі. Ентоні! Баняк!
2-й слуга Гаразд, буде зроблено.
1-й слуга Вас шукають, вас гукають, вас вимагають, на
вас чекають у великій залі.
3-й слуга Та не можемо ж ми бути відразу і тут, і там.
Веселіше, хлопці. Рухайтесь жвавіше. Хто найдовше проживе,
той усе забере.
Відходять у глиб сцени.
Входять Капулетті, синьйора Капулетті, Джульєтта, Ті-
бальт з іншими членами родини, гостями й масками'.
Капулетті Прошу ласкаво! Хто із дам не має
На ніжках мозолів, танцюйте з нами!
Хе-хе, голубоньки! Котра ж синьйора
Відмовиться тепер від танців? Ну ж бо!
Як хтось з красунь маніжитись почне,
Я присягну, що мозолі на ніжках!
Що скажете, чи добре вас піймав?
Вітаю щиро вас, мої синьйори.
Був час, колись і я ходив у масці
І шепотів на ніжне вушко дамі
Приємне щось. Минуло, все минуло!
Ласкаво прошу вас, заходьте, любі!
Ну, грайте ж, музиканти! Місця! Місця!
До танцю ж бо дружніше, синьйорини!
Грає музика, гості танцюють.
Гей, світла, світла, хлопці! Геть столи!
Мерщій вогонь в каміні загасіть,
Тут стало надто жарко і без нього.
Як вчасно несподівана розвага!
Сядь, добрий мій кузене, відпочинь.
Для мене й вас вже танців дні минули...
Коли останній раз були ми в масках?
Старий Кап. Та, мабуть, буде років з тридцять тому...
Капулетті Е, ні, не так давно, не так давно!
Було це на весіллі у Лученцо,
На трійцю саме, як були ми в масках,
Відтоді збігло літ із двадцять п'ять.
Старий Кап. Ні, більше, більше. Син його старіший;
Синьйоре мій, йому уже за тридцять.
Капулетті Та де там! Що ви кажете! Він був
Тому два роки ще неповнолітній.
Ромео
(до свого слуги)
Хто синьйорина та, що подає
Свою прекрасну руку кавалеру?
Слуга Не знаю я, синьйоре.
Ромео Померкли смолоскипи перед нею!
І світить вродою вона своєю
На щоках ночі - діамант ясний
У вусі мавра; скарб цей дорогий
І для землі, і для життя сія.
Вона - омріяна любов моя!
її оточують прекрасні дами,
Вона ж між них - голубка між галками!
Коли танок закінчать вже, саму
За ніжну ручку я її візьму,
І щастя неземне тоді відчую...
Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я?
О ні! Зрікайтеся, брехливі очі!
Не знали ви краси до цеї ночі!
Тібальт По голосу це мусить буть Монтеккі.
Мою рапіру, хлопче! Як! Цей раб
Наважився прийти в блазенській масці,
Щоб глузувати з нашого бенкету?
 
Наші Друзі: Новини Львова