Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 18 вересня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Ромео і Джульєтта

Переглядів: 122638
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
В очах людей сіяє книги слава,
Що золоті слова в ній і оправа.
Розділиш все, що є в його судьбі,
Не зменшишся від цього, далебі.
Мамка Не зменшиться, а зробиться велика:
Повнішає жона від чоловіка.
Синьйора Кап. Як дивишся ти на його любов?
Джульєтта Я подивлюсь, чи погляд гріє кров...
Дивитися дозволю я очам
Лиш доти, доки бажано це вам.
Входить слуга.
Слуга Синьйоро, гості прибули, вечеря на столі; на вас
чекають, синьйорину шукають, мамку в буфетній проклинають, і
все шкереберть іде. Я мушу бігти туди прислуговувати. Благаю
вас, будьте ласкаві, з'явіться негайно.
Синьйора Кап. Уже йдемо! Джульєтто, граф чекає.
Мамка Ходім! Там серце графове тріпоче.
По любих днях стрічай солодкі ночі.
Виходять.
СЦЕНА 4
Вулиця.
Входять Роме о, Меркуціо, Бенволіо, з п'ятьма чи шістьма
іншими масками, слуги зі смолоскипами.
Ромео Чи скажеш для пояснення промову,
Чи, може, так, без виправдання ввійдем?
Бенволіо Ні, пишномовність нині вже не в моді.
Обійдемося ми й без Купідона
З пов'язкою на лобі та з чудним
Геть поцяткованим татарським луком,
Що, мов опудало, лякає дам.
Не треба і пролога нам при вході,
Який проказують лиш під суфлера.
Нехай нас міряють вони, як хочуть,
Ми ж зміряєм підлогу їхню в танці
Та й підемо.
Ромео Не можу я скакати.
Дай смолоскип! Якщо в душі моїй
Печаль і морок, я нестиму світло.
Меркуціо Ні, любий мій, ти мусиш танцювати.
Ромео О ні! Даруй!.. Ви в бальних черевиках
І на легкій підошві; а у мене
Нудьга лежить на серці й, мов свинець.
Додолу гне: я рухатись не можу.
Меркуціо Ти ж закохавсь!.. Позич у Купідона
Легенькі крила і ширяй на них!
Ромео Мене поранив тяжко він стрілою,-
Не злину я на крилах тих легких.
Я зв'язаний, і пут не розірвати.
Я падаю під тягарем любові.
Меркуціо Упавши з тягарем - любов придушиш;
Ти для істоти ніжної важкий.
Ромео Для ніжної? Любов жорстока й люта!
Вона брутальна й коле, як терник!
Меркуціо Якщо до тебе так любов жорстока,
Жорстокий будь і ти до неї сам.
Коли її, якщо вона колюча,
Додолу гни, й здолаєш ти любов.
А дайте-но футляр лице прикрити.
(Одягає маску)
На маску - маску! Байдуже мені,
Що здамся я потворним і бридким!
Хай машкара за мене червоніє.
Бенволіо Постукаймо, зайдімо -• і відразу
Роботу дати мусимо ногам.
Ромео Дай смолоскипа! Жартуни веселі
Хай топчуть каблуками очерет.
Я ж пригадаю приказку дідівську;
Внесу вам світло і дивитись буду.
Чудова гра, а я уже пропав...
Меркуціо Пропала миша!.. Годі, не сумуй!
Як ти не маєш сил, ми допоможем,
Ми витягнем тебе з того багна,
Ах, вибач, я хотів сказать - з любові,
Що в неї аж по вуха ти загруз.
Ходім! Удень безглуздо палим світло.
Ромео О ні!
Меркуціо Кажу, ми свій вогонь марнуєм:
Адже ж удень ми ламп не потребуєм!
Більш розуму в тверезих цих словах,
Ніж у п'ятьох всіх наших головах.
Ромео На маскарад ми маємо піти,
Розумно це?
Меркуціо Не сумнівайся ти!
Ромео Я бачив сон.
Меркуціо Бува, й мені щось сниться.
Ромео Що саме?
Меркуціо Те, що брешуть всі сновидці!
Ромео У наших снах більш правди, ніж в словах...
Меркуціо Була з тобою королева Меб!
То повитуха фей, така маленька,-
Не більша, ніж агатовий камінчик
У олдермена в персні. Цугом їздить
Вона на найдрібніших порошинках
В нас по носах, як міцно ми спимо.
В її візку з крил коника дашок;
В колесах - шпиці із павучих лапок;
З тоненьких павутинок - посторонки,
А хомути - із місячного сяйва;'
Маленький батіжечок - з волосинки,
А пужално - із кістки цвіркуна;
За кучера - малюсінький комарик
В каптані сірому, багато менший,
Ніж черв'ячок отой, що часом лазить
У дівчини лінивої по пальцях.
її візок - лісний горіх порожній,
Що виточив його старенький шашель
Чи вивірка - вони для фей віддавна
Майструють колісниці. Пишно так
Щоночі лине Меб в своїм візочку:
Перетинає мозок у коханців,
І сняться їм лише любовні втіхи;
Проскаче в царедворців по колінах,
І сняться кожному із них поклони;
По пальцях суддів мчить - їм сняться гроші;
Мчить по устах синьйор - цілунки сняться;
Та часом ті вуста вона прищами
За жадність до цукерок обдарує,
Розгнівавшись за неприємний запах;
Меб промайне під носом у вельможі,
І він відчує дух нової ласки;
Щетинкою під носом полоскоче
 
Наші Друзі: Новини Львова