Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 18 вересня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Ромео і Джульєтта

Переглядів: 122650
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
За те, що стали враз єретиками!
Покіль існує світ, як не крути,
Під сонцем кращої не вгледиш ти!
Бенволіо Бо з нею поруч-інша не стояла,
В твоїх очах вона сама сіяла.
Отож ці кришталеві терези
Хай зважать чари іншої краси,
Тоді приваби знайдеш дуже мало
В перлині, що твій погляд чарувала.
Ромео Ходім, та не на інших задивлятись,-
Коханою я буду милуватись!
Виходять.
СЦЕНА З
Кімната в домі Капулетті.
Входять синьйора Капулетті й мамка.
Синьйора Кап. Поклич до мене доню. Де вона?
Мамка Моєю цнотою в дванадцять років
Клянусь, що я вже кликала її.
Ягняточко моє! Моя пташинко!
Куди поділася вона? Джульєтто!
Входить Джульєтта.
Джульєтга Що сталось? Хто це кличе?
Мамка Ваша мати.
Джульєтта Я тут. Чого бажаєте, синьйоро?
Синьйора Кап. Та річ у тому... Няню, вийди звідси,
Поговорить нам треба сам на сам:
Проте стривай!.. Вернися, няню... Так,
Згадала я, що слід тобі зостатись
Послухати розмову нашу. Адже
Ти знаєш змалку нашу любу доню.
Мамка Злічу я вік її аж до години.
Синьйора Кап. Це ж їй, здається, повних чотирнадцять.
Мамка Я чотирнадцять дам зубів своїх,-
Дарма, що маю їх лише чотири,-
Що їй іще не повних чотирнадцять.
До свята жнив ще скільки залишилось?
Синьйора Кап. Ще тижнів зо два, може, трохи більше.
Мамка Чи два, чи й більше - тільки знаю я,
Що буде чотирнадцять їй на Петра.
Вона й Сусанна - царство їй небесне -
Однолітки. Сусанну бог прибрав:
До мене надто доброю була.
Тож я й кажу, що саме в ніч під Петра
Джульєтті виповниться чотирнадцять.
Так, далебі! Я добре пам'ятаю:
Від землетрусу збігло одинадцять,
В той день я відлучила від грудей
її, маленьку. Зроду не забуду
Я дня того - ні дня того, ні року.
Я полином собі соски натерла
И сиджу на сонці під голубником.
Ви в Мантуї тоді були з синьйором.
Так, так! Я пам'ятаю все докладно!
Тож я й кажу, як наше немовля
Гіркий полин з сосків покуштувало
й відчуло гіркоту,- дитя дурненьке -
Розсердилось, манюнє, й - геть сосок.
Аж враз - торох! Згойднувся голубник.
Я кинулась тікати.
Ось саме одинадцять років тому.
Вона тоді вже зводилась на ніжки.
Ба, ні! Ось хрест святий! Вже тупцювала
І бігала, маленька, перевальцем,
За день до того ґулю ще набила.
Муж - упокоїть хай господь його! -
Веселий був небіжчик, взяв дитину:
"Ай-ай! Ти,- каже,- впала на обличчя?
Порозумнієш - падатимеш навзнак.
Так? Правда ж, крихітко?" А це дурнятко -
Мадонною клянусь! - відразу стихло.
Утерло слізоньки та й каже: "Так..."
Ото сміха! Я жарту не забуду,
Хоч би мені ще жити сотню літ.
"Так? Правда ж, крихітко?" - спитався він.
Воно ж, дурнятко, стихло й каже; "Так..."
Синьйора Кап. Та годі вже, прошу тебе, замовкни.
Мамка Даруйте, пані... Сміх мене бере,
Коли згадаю раптом, як дитина
Утерла слізоньки та й каже: "Так..."
Аж зирк - а в неї ґуля на чолі
Не менша, ніж те півняче яєчко.
Забилась так і плакала так гірко.
"Ай! - каже муж.- Ти впала на обличчя?
Як виростеш - на спинку будеш падать.
Так? Правда ж, крихітко?" їй-богу. Враз
Вона сказала тихо: "Так",- і змовкла...
Джульєтта Замовкни й ти, прошу тебе я, няню.
Мамка Ну, добре вже, мовчу, господь з тобою.
Миліших я не няньчила дітей.
Якщо діждуся ще твого весілля,
То вже нічого більше й не бажаю.
Синьйора Кап. Весілля, так. Поговорить про це
Хотіла я. Скажи мені, Джульетто,
Чи маєш ти бажання стать до шлюбу?
Джульєтта Про честь таку я ще й не мрію, мамо.
Мамка Про честь! Якби тебе не годувала,
Сказала б: розум з молоком всмоктала.
Синьйора Кап. То час уже подумати про шлюб.
У нас в Вероні є шляхетні дами,
Молодші ще за тебе, а вже мами.
Та я й сама давно в твої літа
Була вже матір'ю. Отож, коротше,
Паріс шляхетний сватає тебе.
Мамка Ох, панночко! Який то молодик!
Такого в цілім світі не знайти...
Ну й кавалер! Як лялька з воску лита.
Синьйора Кап. Найкраща квітка в квітниках Верони.
Мамка Так, квітка й справді. Квітка прехороша.
Синьйора Кап. Що скажеш ти? Чи він тобі до серця?
На святі нині буде він у нас.
Читай в лиці Паріса, як у книзі,
Принади, писані пером краси;
Всі риси ти уважно роздивись -
В них ум і чарівна краса злились;
Що невиразне в книзі тій спіткаєш,
Те в погляді ясному прочитаєш.
Кохання книга гарна і яскрава,
Бракує їй тепер лише оправи.
Як рибі справжня глибина, так само
Прихованій красі потрібна рама.
В очах людей сіяє книги слава,
 
Наші Друзі: Новини Львова