Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 20 жовтня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Ромео і Джульєтта

Переглядів: 123451
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
А де дочка? Мабуть, в духівника.
Мамка Авжеж, синьйоре.
Капулетті Він, може, наведе її на розум:
Свавільне і розбещене дівчисько!
Мамка Вона прийшла зі сповіді весела!
Входить Джульєтта.
Капулетті Ну, що, уперта? Де тинялась ти?
Джульетта Там, де мене покуту скласти вчили,
Що не скорилася і гріх вчинила.
Святий Лоренцо наказав мені
До ніг упасти і просить прощення.
Прости, мій тату, я тебе благаю!
Віднині я твоїй скоряюсь волі.
Капулетті Послать до графа! Сповістить його.
І взавтра рано вузол ми зав'яжем.
Джульетта 3 ним стрілась я у келії Лоренцо
И була до нього чемна і привітна,
Наскільки це пристойність дозволяє.
Капулетті Раз так, то і гаразд. Я радий. Встань.
Отак і слід. Я хочу бачить графа.
Пошліть мерщій по нього, я ж сказав!
Як перед богом, наш отець - святий:
Йому недарма дякує все місто.
Джульєтта Ходімо, няню, у мою кімнату:
Ви допоможете мені як слід
Оздоби вибрать на ваш смак, пристойні,
Якими взавтра я себе прикрашу.
Синьйора Кап. Не взавтра, а в четвер, ще маєм час.
Капулетті Ідіть же, йдіть, бо взавтра ж і до церкви!
Джульєтта і мамка виходять.
Синьйора Кап. Не встигнемо все влаштувать на завтра:
Таж скоро ніч!
Капулетті Замовкни! Тсс... Я сам
Візьмусь за справу - і ручусь тобі,
Що буде все гаразд, моя дружино.
Іди ж мерщій Джульєтті поможи
Убрання вибрати. А я не ляжу,
Не спатиму я нині. Залиши
Мене самого. Нині - я хазяйка!
Гей, ви! Розбіглися? Ну, добре, я
Піду вже й сам і сповіщу Паріса,
Щоб він на ранок лагодивсь, на завтра.
І як мені на серці легко стало,
Коли отямилось дурне дівча!
Виходять.
СЦЕНА З
Кімната Джульєтти.
Входять Джульетта й мамка.
Джульєтта Так, це найкраще вбрання. А тепер
Лиши мене на самоті. Всю ніч
Молитися я мушу, люба няню,
Щоб небеса до мене усміхнулись,
Адже ж ти знаєш, чим я завинила.
Входить синьйора Капулетті.
Синьйора Кап. Клопочетесь? Чи вам допомогти?
Джульетта О ні, синьйоро. Вибрали ми все,
Що треба буде нам до шлюбу взавтра.
Будь ласка, залишіть мене саму;
А няня хай цю ніч вам допоможе,
Бо повні руки маєте турбот,
Так спішно все й раптово...
Синьйора Кап. На добраніч!
Лягай. Тобі спочинок необхідний.
Синьйора Капулетті й мамка виходять.
Джульєтта Прощайте! Чи побачимось ми з вами,
Те знає бог... Якийсь холодний страх
Проймає млосно жили і неначе
Морозом сковує гарячу кров...
Покличу їх... Мені самій так тоскно!
Вернися, няню! Що ж їй тут робити?
Зіграть цю сцену мушу я сама!
Сюди фіал!
А що, коли цей трунок не подіє?
Таж силою мене звінчають з графом.
Ні, ні!.. Ти порятуєш... Ляж отут!..
(Кладе поруч себе кинджал)
А що, як дав мені чернець отруту,
Щоб вбить мене підступно, боячись
Себе збезчестити, коли б відкрилось,
Що він мене з Ромео повінчав?
Боюсь, що так... Проте - не може бути:
Бо ж він уславився святим життям...
Ні, я не допущу лихої думки!
А що, як я лежатиму в труні
И прокинуся у склепі надто рано,
Раніше, ніж туди Ромео прийде,
Щоб визволить мене? Жахлива мить!
Тоді я задихнутись можу в склепі,
Якого паща темна і смердюча
Так рідко дихає повітрям чистим,
І вмерти там, Ромео не діждавшись!
Або, якщо я виживу, тоді...
Лиш уявить собі: навколо смерть,
І темна ніч, і це жахливе місце -
Могильний стародавній склеп, притулок,
Де сотні літ складають кістяки
Всіх наших предків, де лежить Тібальт
І де під саваном вже гнити став...
Де, кажуть, привиди мерців блукають
Вночі якоїсь певної години...
О боже, боже!.. Що, як я прокинусь
Занадто рано?.. Сморід навкруги...
Жахливий сморід... і глухе стогнання,
Що схоже на стогнання мандрагори,
Коли її висмикують з землі,-
Той звук доводить смертних до безумства...
О!.. Що, як я, прокинувшись від жаху.
Там збожеволію поміж страхіть
І кістяками гратися почну
Похованих прапращурів моїх,
Зірву з кривавого Тібальта саван
І, кістку предка раптом ухопивши,
Сама собі я череп розіб'ю?..
О, гляньте, гляньте! Там мій брат Тібальт!..
То дух його чигає на Ромео,
Який його рапірою вразив...
О, стій, Тібальте, стій! Я йду, Ромео!
Іду вже, йду... Цей трунок п'ю за тебе!
(Падає на постіль)
СЦЕНА 4
Зала в домі Капулетті.
 
Наші Друзі: Новини Львова