Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 18 вересня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Ромео і Джульєтта

Переглядів: 122647
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
Сама її так добре приготую,
Що, випивши її, Ромео вмить
Засне спокійно. О, яка ж то мука
Ім'я це чуть, але не мати сил
До нього кинутись і всю любов,
Яку я відчувала до Тібальта,
На тіло вилити його убивці!
Синьйора Кап. Знайди ж отруту, я знайду людину.
Тепер у мене радість є для тебе.
Джульєтта В сумні хвилини - радість так до речі!
Яка ж то радість? Розкажіть, синьйоро.
Синьйора Кап. Так, так! Дбайливий батько в тебе, доню:
Щоб сум розвіять твій, він вибрав день,-
Для радості великої призначив,
Нежданої для тебе і для мене.
Джульєтта Синьйоро, в добрий час. Який же день?
Синьйора Кап. То слухай, доню: ранком у четвер
Прекрасний, гідний дворянин шляхетний,
Граф молодий Паріс тебе до церкви
Петра святого поведе, і ти
Убійдеш, як щаслива наречена.
Джульєтта Ні, церквою Петра клянусь. Клянусь
Самим Петром. Ніколи я йому
Не буду за щасливу наречену.
Яка хапливість! Мушу я вінчатись,
Коли жених мене іще й не сватав.
Прошу вас, передайте ви синьйору,
Моєму батькові, що заміж я
Виходити бажання ще не маю.
Коли ж захочу - о, клянусь,- тоді
Скоріше я віддамся за Ромео,
Якого так ненавиджу, аніж
З Парісом поберуся. Справді радість!
Синьйора Кап. Ось батько твій; скажи йому сама,
І ти побачиш, як він прийме це!
Входять Капулетті й мамка.
Капулетті Як зайде сонце, падає роса.
Відколи ж нас покинув мій племінник,
На землю дощ паде.
Що, дівчинко-фонтане, ти в сльозах?
Ще злива? У малому тілі в тебе
Все вкупі - море, човен і вітрище!
В твоїх очах, які назвав би морем,
Припливи і відпливи сліз гірких;
Твоє маленьке тіло - човен утлий,
Що плаває серед солоних хвиль;
Твої зітхання - то бурхливий вітер,
Що бореться з потоком буйних сліз;
Коли відразу не настане тиша,
Борвій злама твого човна хисткого.
Ну, що, дружино? Ти уже сказала
Про те, що саме вирішили ми?
Синьйора Кап. О так, синьйоре, лиш вона не хоче
І дякує за честь. О, краще б я
З могилою, дурну, її звінчала!
Капулетті Що? Поясни ж бо! Поясни, дружино!
Вона не хоче? Як? І нам не вдячна?
І не пишається? І не вважає
За щастя те, що їй знайшли, негідній,
Ми гідного такого жениха?
Джульєтга Я не пишаюсь цим, проте вам вдячна,
Що ви його шукали. Я не можу
Пишатись тим, що виклика ненависть!
Та вам і за ненависть вдячна я,
Вона ж бо від любові.
Капулетті Що ти! Що ти!
Яке безглуздя! В чому, власне, справа?
"Пишаюся" і "вдячна" - і "не вдячна",
І "не пишаюся"!.. Шановна панно,
Прошу тебе, залиш твої химери,
Подяками не сип і не пишайся.
Тендітне тіло краще приготуй,
Щоб у четвер до церкви йти з Парісом.
А ні - то поведу тебе на віжках.
Геть, немоче бліда! Дівчисько нице!
Геть, непотребнице!
Синьйора Кап. Облиш, шалений!
Джульєтта Навколішках благаю, добрий тату,
(опускається на коліна)
Дозволь хоча б одне промовить слово...
Капулетті До всіх чортів, дівчисько непокірне!
Геть, непотребнице! Ось вибирай:
Або в четвер ти підеш з ним до церкви,
Або не навертайсь мені на очі.
Мовчи. Не заперечуй. Ані слова.
Аж руки засвербіли... Ну, дружино,
Боліли серцем ми, що нам господь
Подарував лише одне дитятко;
Та бачу, що й одного забагато,
Що в цій одній для нас лише прокляття!
Геть, капосна!..
Мамка Рятуй її, господь!
Синьйоре, сором вам ганьбить дитину!
Капулетті А то ж чому, моя синьйоро мудра?
Пораднице, а прикусіть-но язика!
йдіть до кумась базікать, до сусідок.
Мамка Хіба кажу я щось погане?
Капулетті Ну, з богом! Ну!
Мамка Вже й говорить не можна?
Капулетті Заткніть безглузду пельку і мовчіть!
За чаркою базікайте про мудрість
З кумасями, а нам її не треба!
Синьйора Кап. Ви надто розпалились!
Капулетті Боже, боже!..
До сказу це довести може! Як?
Таж вдень, вночі, і пізно, й рано вдома,
І в товаристві, і на самоті,
Гуляючи чи лежачи в постелі,
Єдина думка: одружить її!
І ось знайшов їй жениха, нарешті,
Шляхетного, із знатної родини.
Він добре вихований, молодий,
Багатий, і вродливий, і розумний,
Талантів різних повен, як то кажуть,
Хорошої статури, як годиться,-
І раптом ця безглузда тонкослізка,
Незайманка, писклява лялька, погань,
Як щастя їй само пішло до рук,
Відповідає: "Я не хочу заміж",
"Любить не можу", "я ще молода",
"Прошу мені пробачити..." Гаразд.
 
Наші Друзі: Новини Львова