Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 07 квітня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Ромео і Джульєтта

Переглядів: 116734
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
Грегорі Ще чого! Мені тебе боятись! Я боюся за тебе.
Самсон Треба, щоб закон був на нашому боці: нехай
вони почнуть.
Грегорі Я гляну люто, йдучи повз них; нехай приймають
це, як собі хочуть.
Самсон Ні, як посміють! Я наставлю їм дулю. Ганьба
їм буде, як таке стерплять.
Абрам Це ви нам наставили дулю, синьйоре?
Самсон Я просто наставив дулю, синьйоре.
Абрам Це ви нам наставили дулю, синьйоре?
Самсон
(до Грегорі)
Чи буде закон на нашому боці, якщо я відпо-
вім йому "так"?
Грегорі
(до Самсона)
Ні.
Самсон Ні, синьйоре. Я не вам наставив дулю, синьйоре;
я просто наставив дулю, синьйоре.
Грегорі Ви напрошуєтесь на сварку, синьйоре?
Абрам На сварку, синьйоре? Ні, синьйоре.
Самсон Якщо ви бажаєте, синьйоре, я до ваших послуг.
Я служу хазяїнові не гіршому, ніж ваш.
Абрам Та вже ж не кращому.
Самсон Гаразд,синьйоре.
Грегорі
(до Самсона)
Скажи - кращому: сюди йде небіж мого госпо-
даря.
Самсон Авжеж кращому, синьйоре.
Абрам Ви брешете.
Самсон Виймайте мечі, якщо ви мужчини. Грегорі, а
покажи-но їм твій знаменитий удар.
Б'ються.
Входить Б е н в о л і о.
Бенволіо Схаменіться, дурні! Мечі сховайте в піхви. Ви
самі не тямите, що робите.
(Вибиває мечі в них із рук)
Входить Т і б а л ь т.
Тібальт Що! Б'єшся ти серед негідних слуг?
Бенволіо, поглянь. Ось смерть твоя.
Бенволіо Я їх мирив. Сховай меча у піхви
Або рубай, щоб їх розборонити.
Тібальт Меч у руках, а мир на язиці?!
Ненавиджу це слово я, мов пекло,
Як всіх Монтеккі, як тебе самого.
Обороняйся ж, боягузе!
Б'ються.
Входять декілька прибічників обох родин і втручаються в сутич-
ку; згодом вбігають кілька городян із киями.
1-й городянин Гей, алебард, київ! Мерщій! Лупцюй їх!
Городяни Смерть Капулетті! Бий їх! Смерть Монтеккі!
Входить К а п у л е т т і в халаті, за ним синьйора Капулетті.
Капулетті Що тут за гамір? Де мій довгий меч?
Синьйора Кап. Ні, костур, костур! Нащо вам той меч?
Капулетті Меча, кажу! Іде старий Монтеккі,
Мені на глум махає він мечем.
Входять Монтеккі й синьйора Монтеккі.
Монтеккі Ти, підлий Капулетті!
(До дружини)
Не тримай.
Синьйора Мон. До ворога не підпущу й на крок.
Входить князь з почтом.
Князь Бунтівники ви! Вороги спокою!
Мечі плямуєте ви кров'ю ближніх.
Ви чуєте? Спиніться, люди! Звірі!
Ви згубний пломінь люті й ворожнечі
Потоком пурпуровим з власних жил
Гасити ладні раз у раз. Із рук
Додолу кидайте криваву зброю
І слухайте, що скаже в гніві князь ваш,-
Інакше ждуть на вас страшні тортури.
Утретє вже за слово легковажне
Ти, Капулетті, й запальний Монтеккі,
Тривожите ви чварами все місто!
Утретє сиві жителі Верони,
Свої пристойні вбрання поскидавши,
До рук старих стару хапають зброю,
Ущент поточену іржею миру,
Щоб вашу лють іржаву гамувати.
Коли ще раз стривожите Верону,
За спокій ви заплатите життям.
На цей раз - хай розійдеться весь натовп -
Ви, Капулетті, йдіть слідом за мною...
А вас, Монтеккі, жду я по обіді
В тім замку, де ми чиним здавна суд,
Щоб нашу волю вислухать надалі.
Під страхом смерті всім велю - розходьтесь.
Виходять усі, крім Монтеккі, синьйори Монтеккі та Бен-
воліо.
Монтеккі Хто знов підняв цю стародавню чвару?
Скажіть, небоже, ви були при цьому?
Бенволіо Тут слуги ваші й ваших ворогів
Зчепилися, коли я підійшов.
Я вихопив меча - рознять хотів їх.
Враз налетів на нас Тібальт завзятий
З оголеним мечем в руці й почав
Зухвало ним махать над головою,
Повітря розтинаючи, а вітер
Свистів лише у відповідь йому.
Немов глузуючи. Я став до бою.
Зібравсь народ. Зчинився бій, та князь
З'явився тут і сварку припинив.
Синьйора Мон. Хто бачив сина? Де ж Ромео мій?
Як рада я, що він не встряв у бій.
Бенволіо Ще до пори, коли ранкове сонце
У сходу золоте вікно зорить,
Пройтись я вийшов, щоб розвіять тугу.
І раптом бачу в гаї сикоморів,
Що розрослись за мурами на захід,
Ваш син гуляє у годину ранню.
його догнать хотів я. Він помітив
Мене і зник в гущавині лісній.
Я по собі це почуття вже знаю,
Коли буваєш зайвим сам собі.
І прагнеш від усіх десь заховатись...
Тож через те за ним я й не пішов,
А обминути вирішив того,
Хто сам людей минає в самотині.
Монтеккі Не раз його там бачать рано-вранці.
Росу блискучу множить він сльозами,
 
Наші Друзі: Новини Львова