Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 07 квітня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Ромео і Джульєтта

Переглядів: 116749
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
Джульєтта Не можеш дух звести? Проте ж ти зводиш,
Щоб повісти, що дух звести не можеш.
Адже слова оці багато довші,
Ніж звістка та, з якою зволікаєш.
То добра звістка чи лиха? Скажи!
Лише на це дай відповідь хутчій,-
Подробиць я терпляче почекаю.
Ну, заспокой мене! Лиха чи добра?
Мамка Ех, та й вибрала ж ти собі ні те ні се!.. Не
знаєш, як треба вибирати чоловіків. Ромео... Ото не бачили! Прав-
да, хоч з обличчя він і кращий за інших чоловіків, а проте ноги
такої, як у нього, ні в кого з чоловіків не знайдеш!.. А щодо руки,
ходи і стану, то хоч про них багато й не скажеш, а проте вони
вищі за всякі порівняння. Не скажу, щоб він був цвіт чемності,
але ручуся тобі, він лагідний, як ягнятко. Ну, йди ж своїм шля-
хом, дівчатко, та шануй бога! А що, в нас уже пообідали?
Джульєтта Ні, ні! Таж все це знала я й раніш...
А шлюб наш як? Що він сказав про нього?
Мамка Як голова болить! Ой голова!
Тріщить, неначе хоче розламатись,-
На двадцять розривається шматків.
А тут ще й спина... Ох, і бідна спина...
Красненько дякую, ти ж безсердечна,-
Мене загнала трохи не до смерті!
Джульєтта Пробач, однак я щиро вболіваю,
Що ти нездужаєш. Ах, няню люба...
О люба, люба нянечко, скоріше
Скажи ж мені, що передав коханий?
Мамка То слухайте ж: коханий ваш сказав,
Як чесний чоловік, шляхетний, добрий...
Я присягаю вам... Де ваша мати?
Джульєтта Де мама?.. Як то де? Звичайно, вдома;
Де ж бути їй?.. Як дивно ти говориш:
"Сказав він так, як чесний чоловік,-
Де ваша мати?"
Мамка Люба синьйорино!
Іще й кипить! Ну, ну! Оце якраз
Припарка на мої кістки недужі!
Тоді сама влаштовуй власні справи!
Джульєтта Та годі вже! Ну, що ж сказав Ромео?
Мамка Чи відпускають нині вас на сповідь?
Джульєтта О так.
Мамка То до отця Лоренцо йдіть:
Там в келії чекатиме жених,
Щоб нині вже собі за жінку взяти.
Ач, кров одразу збіглась до обличчя.
Пашить, мов жар,- це від моїх нозин!
Ідіть до церкви. В мене інший шлях:
Драбину принесу, щоб міг ваш любий,
Стемніє ледь, до пташечки своєї
Залізти у гніздечко. Вам то радість,
Мені ж- важкий тягар. Та прийде час -
Вночі тягар нав'ючать і на вас!
Я на обід іду. Ви ж поспішайте.
Джульєтта Спішу до щастя! Нянечко, прощайте!
Виходять.
СЦЕНА 5
Келія брата Лоренцо.
Входять брат Лоренцо й Ромео.
Брат Лор. Хай небо шлюб оцей благословить,
Щоб потім нас не покарало горем!
Ромео Амінь, амінь! Нехай приходить горе,-
Не зможе переважити воно
Тієї радості, що за хвилину
Переживу я серцем біля неї.
З'єднай лиш нам святим обрядом руки,
Й хай прийде згубниця кохання - смерть,
Аби я встиг назвать її своєю!
Брат Лор. Бурхливі радощі страшні, мій сину,
Бо часто в них бурхливий і кінець.
їх смерть у торжестві, вони ж бо гинуть,
Як порох і вогонь, у поцілунку.
І найсолодший мед гидким здається,
Бо надто вже солодкий. Він псує
Надмірністю своєю апетит.
Люби, та міру знай, і ти найдовше
Любитимеш. Хто надто поспішає -
Спізняється, як той, що зволікає.
Входить Джульєтта.
Ось і вона! Така легка нога
По плитах цих ще зроду не ступала.
Коханці пройдуться по павутинці,
Яка літає літом у повітрі,
І не впадуть. Так, суєта легка!
Джульєтта Добривечір, духовний отче мій!
Брат Лор. За нас обох подякує Ромео.
Джульєтта Я і його вітаю, бо інакше
Нема за що складать мені подяку.
Ромео Джульєтто люба! Коли в тебе в грудях
Від щастя серце б'ється так, як в мене,
І можеш краще виявити радість,
Знайди слова, яких мені бракує,
І всолоди повітря навкруги
Ласкавим подихом своїм, нехай
Мелодія чудова слів твоїх
Змалює те блаженство чарівне,
Яке ми відчуваєм в цю хвилину.
Джульєтта Любов багата ділом - не словами,-
Й пишається собою без прикрас.
Той, хто свої скарби злічити може,
Той лиш жебрак. Але моя любов
Така велика й так зросла безмежно,
Що я злічить не можу й половини
її скарбів...
Брат Лор. Ходім! Святий обряд
Благословить вас. Я ж бо вас тепер
На самоті нізащо не покину,
Аж доки не зіллю вас в плоть єдину.
Виходять.

ДІЯ ТРЕТЯ
СЦЕНА 1
Верона. Міський майдан.
Входять Меркуціо, Бенволіо, паж та слуги.
Бенволіо Ходім звідсіль, прошу тебе, Меркуцьйо!
День душний, і гуляють Капулетті.
Як стрінемось - без сварки не минеться,
Бо в дні жаркі кипить шалено кров.
Меркуціо Ти мені нагадуєш одного з тих молодців, які,
ввійшовши до таверни, ляскають своєю шпагою па столу й гука-
ють: "Дай боже, щоб ти мені не була потрібна!" - а після другого
 
Наші Друзі: Новини Львова