Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 18 вересня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Ромео і Джульєтта

Переглядів: 122632
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
ніж є. Та й не тільки з ним, я й з двадцятьма такими жевжиками
впораюся... А якщо сама не подужаю, то знайду собі оборонців.
Ах ти ж, шолудивий паскуднику! Я йому не гуляща дівка! Я йому
не приятелька по чарці! - А ти
(звертається до свого слуги П'етро)
стоїш, роззявивши рота, і дозволяєш кожному пройді потішатися
наді мною! .
: П'єтро Я ще не бачив, щоб хтось потішався над вами,
я вмить вихопив би зброю, будьте певні! Я видобуваю зброю так
проворно, як і будь-хто, коли де трапляється нагода для хорошої
бійки та коли закон на моєму боці.
Мамка Богом присягаюсь, я й досі ніяк отямитись не
можу... Все в мені аж труситься! Іч, шолудивий пес! Прошу вас,
синьйоре, одне слово. Як я вам сказала, моя молода синьйорина
звеліла мені розшукати вас; а що саме маю переповісти вам, я
поки що помовчу. Але перш за все дозвольте мені завважити, що
коли ви збираєтесь, як то кажуть, водити її за носа, то це буде
вкрай безчесна штука, як то кажуть, бо моя синьйорина ще дуже
молоденька. Отож я й кажу: якщо вам спаде раптом на думку
погратися з нею, як то кажуть, одурити її, то це буде дуже гидкий
вчинок проти такої шляхетної синьйорини.
Ромео Няню, вітай від мене твою синьйорину й госпо-
диню. Запевняю тебе...
Мамка Ох, і добра ж душа! Так їй і скажу. Господи,
господи! Як же вона зрадіє!
Ромео Та що ж ти їй скажеш, няню? Ти ж не дослуха-
ла мене.
Мамка Я скажу їй, синьйоре, що ви запевняєте,- а це,
на моє розуміння,- благородне освідчення.
Рамео Скажи їй, щоб вона за всяку ціну
Прийшла на сповідь нині ще надвечір;
І там, у келії отця Лоренцо,
Відбудеться і сповідь, і вінчання.
Не сплутаєш? Ось маєш за труди.
Мамка Нізащо!
Ромео Та бери, кажу, бери!
Мамка Надвечір! Що ж, гаразд, напевне, прийде.
Ромео Ти ж, добра няню, жди біля абатства:
Туди до тебе прийде й мій слуга
І принесе драбину мотузяну.
По ній на щоглу мойого блаженства
Я піднімуся під покровом ночі.
Прошу, не зрадь, то матимеш подяку.
Прощай! Вітай від мене синьйорину!
Мамка Спаси вас боже! Слухайте, синьйоре;..
Ромео Що скажеш, мила няню?
Мамка Ваш слуга,
Чи він надійний? Нащо третій нам?
Там, кажуть люди, таїни нема",
Де вашу таїну вже двоє знає.
Ромєо Надійний він, як сталь. Ти не турбуйся.
Мамка Дуже добре, синьйоре. Моя синьйорина - най-
чарівніше дівчатко... Боже, боже! Коли вона була ще ось такою
малесенькою крихіткою... О!.. Тут у місті є один шляхетний синь-
йор, Паріс на ім'я, то він був би радий її підхопити. А вона ж,
моя голубонька, і дивитися на нього не хоче; їй приємніше на
жабу, на справжню жабу дивитись, ніж на нього!.. Я часом сер-
джу її - кажу, що Паріс хороший жених; чим їй, як то кажуть,
не до пари? Та присягаюся вам, вона як почує, так і зблідне, аж
пополотніє вся, немов крейдою візьметься. А скажіть: розмарин
і Ромео починаються з тієї самої літери?
Ромео Так, няню. А що? Обидва слова починаються
з літери "Р".
Мамка Ох, жартун! Та це ж собаче ім'я! Р-р-р-р... це
тільки для собак! Ні, я знаю, що вони з різних літер починаються.
А вона такі ніжні вірші складає про вас і про розмарин, що у вас
серце з радощів затанцювало б, якби ви почули.
Ромео Вітай від мене синьйорину.
(Виходить)
Мамка О, тисячу разів. Гей, П'єтро!
П'єтро Що накажете?
Мамка П'єтро, візьми моє віяло та гайда вперед ху-
тенько.
Виходять.
СЦЕНА 4
Сад Капулетті.
Входить Джульєтта.
Джульєтта Я няню відіслала о дев'ятій,
Вона мені вернутись обіцяла
За півгодини. Що, коли його
Вона знайти у місті не змогла?
Та ні, не те! О, та вона ж кульгава!
Так, так... Лише думки повинні буть
Послами у кохання. В десять раз
Летять вони скоріше, ніж летить
Проміння сонячне, коли зганяє
Воно з горбів похмурих тінь нічну.
Недарма ж прудкокрилі голуби
Везуть любов, та й любий Купідон
Швидкі, як буйний вітер, має крила...
А сонце вже стоїть над головою!
З дев'ятої до півдня - три години.
Які ж вони і довгі, і нудні!..
А няні все нема... Якби ж то кров
Гарячу мала і кохала палко,
Вона б літала, наче м'яч: її
До нього кидали б мої слова,
Його ж слова - до мене.
Стара людина - ніби справжній мрець:
Бліда, тяжка й незрушна, як свинець.
О боже, йде!
Входять мамка і П'єтро.
О няню дорога!
Ну що, зустріла? Відішли слугу.
Мамка Чекай нас коло брами, П'єтро.
П'єтро виходить.
Джульєтта Ну, дорога моя... Сумна ти, боже!..
Хоч би й були твої звістки сумні,
Ти весело їх передай; коли ж
Ти з добрими прийшла сюди звістками,
То музики солодкої не псуй,
Не грай її мені з обличчям кислим.
Мамка Стомилась я... дай трохи відпочину...
Ох, кісточки болять! Ну й прогулялась!
Джульєтта Я віддала б тобі мої кістки,
Аби скоріш ти новину сказала.
Ну, говори ж! Ну, нянечко, кажи!
Мамка Ісусе! Що за поспіх? Постривай!
Чи ти не можеш трошки потерпіти?
Ти ж бачиш, що звести не можу дух...
Джульєтта Не можеш дух звести? Проте ж ти зводиш,
 
Наші Друзі: Новини Львова