Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 28 вересня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Ромео і Джульєтта

Переглядів: 122911
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
Покинуть ложе о такій порі.
В турботах спать не годні ми, старі,-
Де клопіт сторожем, немає сну там.
Лиш молодим і горем недіткнутим
Солодкий сон схиляється до ложа.
Які ж турботи спокій твій тривожать,
Що, рано вставши, вийшов із кімнати?
Чи, може, ти і не вкладався спати?
Ромео О, найсолодші це були години...
Брат Лор. Прости йому, вседержцю наш єдиний!
Ти в Розаліни був? Там спочив твій?
Ромео У Розаліни- я? Ні, отче мій!
Я й це ім'я, й печаль його забув.
Брат Лор. Хвалю, мій сину! Де ж вночі ти був?
Ромео Все розкажу раніш, ніж запитаєш,-
Нічого ж бо не відаєш, не знаєш.
Бенкетував я з ворогом удвох -
Стялись ми враз, і рани в нас обох.
Тепер, після смертельної тривоги,
Святої просим в тебе допомоги.
В моїй душі я зтіоби не ношу,-
За себе і за ворога прошу.
Брат Лор. Ясніш кажи! Де загадкова мова,
Одвіт там -і порада загадкова.
Ромео То с*ухай же: я присягнув Джульєтті,-
Люблю дочку синьйора Капулетті.
Вона у мене серце узяла
Й мені своє навіки оддала.
Ми вирішили, отче, що робити,
Та мусиш ти союз наш освятити,
Навік з'єднати шлюбом. Де і як
Ми стрілися і покохались так -
Про все тобі дорогою скажу.
Та тільки про одне тебе прошу,
Благаю, отче, повінчай нас нині!
Брат Лор. Святий Франціску! Що за дивні зміни!
А Розаліна ж? Правда, що в очах
У юнаків любов, а не в серцях.
її так скоро зрадив ти й забув?
Я б не повірив, якби сам не чув.
О матір божа! Сліз гіркий потік
Збігав за неї з цих поблідлих щік!
Любов розсолом приправляв таким,
Щоб та любов розвіялась, як дим?
Ще туману твоїх зітхань глибоких
Не висушило сонце яснооке!
Іще лунає тут твоє стогнання,
Я чую ще твої палкі благання!
Ось пляма в тебе від минулих злив,-
Ще й сліду :на щоці потік не змив!
Адже ж то був ти сам, таж:вся причина
Нудьги твоєї - тільки Розаліна!
Як ти змінивсь!.. Тож слухай, май терпіння:
Для жінки гріх малий її падіння,
Якщо так м.ало сили і в мужчини.
Ромео Ти ж лаяв за любов до Роааліни?
Брат Лор. Не за любов,- за дурощі, дитино.
Ромео І радив закопать любов...
Брат Лор. Мій^сину!
Я ж не для того радив так, мій милий,
Щоб викопав ти іншу із могили.
Ромео Не докоряй! Від цеї, що кохаю,
Я за любов - любов і ласку маю.
Не те, що та...
Брат Лор. Бо та вже відгадала,
Що тямиш ти в коханні надто мало
І визубрив його лиш по верхах,
Не вміючи читати й по складах.
Ну, юний вітрогоне, у дорогу!
Подам тобі для того допомогу,-
І через шлюб ваш злоба та родинна
У дружбу обернутися повинна.
Ромео Ходім мерщій! Мені уже не ждеться...
Брат Лор. Не гарячкуй! Хто квапиться - спіткнеться!
Виходять.
СЦЕНА З
Вулиця.
Входять Бенволіо й Меркуціо.
Меркуціо І де того Ромео дідько носить?
Він не приходив уночі додому?
Бенволіо Ні, не приходив; я питав слугу.
Меркуціо Це все через жорстоку Розаліну;
Його оте гидке, бліде дівчисько
Так мучить, що, мабуть, він ще здуріє.
Бенволіо Тібальт, старого Капулетті небіж,
Йому якусь записку надіслав.
Меркуціо Клянусь життям, то виклик!
Бенволіо Ромео відповість йому.
Меркуціо Кожен, хто вміє писати, може відповісти на
листа.
Бенволіо Ні, я кажу, що він відповість тому, хто писав
цього листа, показавши, що коли викликають, то на виклик ви-
кликом відповідають.
Меркуціо Ох, бідолаха Ромео! Він і так уже мертвий!
Його проткнули чорні очі того білолицього дівчиська; йому про-
стрелено вухо любовною пісенькою; йому розтято серце надвоє
стрілою паскудного сліпого хлопчиська. То де вже йому.мірятися
силами з Тібальтом?
Бенволіо А що таке цей Тібальт?
Меркуціо Він вправніший, аніж котячий князь Тібєрт,
можеш мені повірити. Справжній майстер різних церемоній! Фех-
тує, як по нотах,- так само, як ти пісеньки співаєш: додержує
такту, часу й дистанції; він не дає супротивникові й зітхнути: раз,
два, а три вже в тебе у грудях. Він справжній нищитель шовкових
ґудзиків. Дуелянт! Дуелянт! Дворянин від голови до п'ят, знавець
перших і других приводів до дуелі. Ах, його безсмертні passado! *
А його punto reverso! ** Його hay!..***
Бенволіо А що воно таке?
Меркуціо Чума б їх подавила, всіх отих блазнів, цих ше-
пелявих, манірних, химерних фантазерів, цих настройщиків мови
на новий лад! "Присягаюсь Ісусом, добрий клинок! Вельми висо-
кий мужчина! Вельми чарівна шлюха!" Ну, чи не прикро ж це,
синьйоре мій шановний, що нас так обсіли ці іноземні мухи, ці
гендлярі модами, ці pardonnez-moi ****, які так полюбляють нові
манери, що їм уже незручно сидіти на старій лаві? О, бодай їх з
їхніми bon,bon!*****
Входить Ромео.
Бенволіо Ось і Ромео, ось і Ромео!
Меркуціо Мов той в'ялений оселедець без ікри. О м'ясо,
м'ясо, ти ж остаточно обернулось на рибу! Тепер у нього в голові
ті мелодії, якими розпливався Петрарка. Та тільки проти його
 
Наші Друзі: Новини Львова