Розділ 44
Сканував: Видавництво Критика
Джерело: utoronto.ca/elul
Офіційно я виїхав уже наступного дня, фактично я лишився.
Вихор, знявшись з безодні, підхопив мене. Порив бурі ніс в хаос, в якому не можна було дати собі жадної ради.
Дні й ночі втратили свої межі. Ми поринули в безвість стихійного потоку. Моторовим човном ми їздили вниз по ріці до порогів. Ми стояли на березі й слухали рев збентеженої ріки. Ріка кричала, вила як поранений звір. З рани кошлатого звіря текла блакитна кров. Бурхливий плин розчавлював блакить. Шал ріки вабив своєю небезпекою. Зриваючись з каміння, пінявий потік стремів униз. Сивина шумовиння скаженіла від болю.
Я намагався перекричати гул ріки.
— Страх має свої принади, Ларисо! Чи ти не боїшся?
Вона похитала гоповою. Ні, вона не боялась.
Первозданий камінь під .....