Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 22 жовтня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична  ::  Тексти > Жанри > Стаття

Походження Українського Народу :

Вступні Зауваження

Переглядів: 14620
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ
ЕПОХА ТРИПІЛЛЯ Територія поширення трипілля на Україні. Густота заселення
ЕПОХА ТРИПІЛЛЯ Топографія. Кліматичні умови на Україні в ІІІ тисячолітті
ЕПОХА ПІСЛЯТРИПІЛЬСЬКА, ПЕРЕДСКИТСЬКА (II тисячоліття перед Різдвом)
СКИТСЬКА ЕПОХА
АНТИЧНА ЕПОХА Перший період (друга половина першого тисячоліття перед Різдвом)
АНТИЧНА ДОБА Другий період (І—V ст. по Різдві)
АНТРОПОЛОГІЧНІ (РАСОВІ) ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ


Література, в якій висвітлювалося б питання походження українського народу, дуже
невелика. Власне кажучи, вона обмежується двома працями: книгою—власне,
брошурою—відомого археолога, основоположника української археології В. В. Хвойки
«Обитатели древнего Поднепровья», що вийшла р. 1910 в Києві, в якій автор в дуже
стисло.лу викладі підсумував загальні висновки своїх багаторічних археологічних
студій, та розвідкою проф. Вадима Щербаківського «Формація української нації»,
яка вийшла р. 1941 в Празі у виданні Ю. Тищенка. Це в основному все, що ми мали
й маємо досі в питанні про походження українського народу.
Проф. В. Щербаківський у своїй праці зробив спробу сполучити дані археологічні,
антропологічні й етнологічні. Немає сумніву: лише об'єднавши матеріали
археології, антропології, етнології й мовознавства, можна розв'язати складне й
відповідальне питання етногенези українського народу.
Звичайно, буття народу переступає межі окремих епох. Змінюються епохи, народ
лишається незмінним. Відповідно до цього доcлідження передісторії набуває
особливого значення при висвітленні етногенетичних процесів. Тим-то проф.
Щербаківський мав цілковиту рацію, коли у «Вступі» до своєї праці писав: «Для
нас, для розуміння нашого сьогоднішнього внутрішнього «я», важна не тільки наша
недавня козацька історія і не тільки князівський період, але також і всі
попередні періоди» (стор. 5).
В питаннях етногенези вирішальне слово належить не історикам, дослідникам
історичних процесів, а пе-редісторикам, дослідникам, що вивчають передісторію,
отже, насамперед археологам. Лишаючись в межах історичних періодів історії
України, ми не розв'яжемо питання про генезу нашого народу. Ми повинні
заглибитись в попередні періоди, почавши з найдавніших, досліджуваних на
підставі матеріалів, здобутих археологією в першу чергу.
Археологічна наука на Україні за останні часи зробила великі успіхи в своєму
розвиткові. Розкопки, які переводилися в 30-х роках, і праці щодо кодифікації
археологічних матеріалів, накопичених по музеях України, які були розпочаті в
останні роки перед війною (1941—1945), дозволили внести значну ясність в
питання, які досі лишалися або цілком нез'ясованнми, або викладалися довільно,
не сперті на будь-які конкретні матеріали.
Досі йшло накопичення матеріалів, процес важкий, тривалий і невдячний, тепер ми
можемо наважитись перейти до деяких, хоча б і попередніх, підсумкових
узагальнень.
Три проблеми взаємопов'язане між собою: розподіл історії і передісторії України
за епохами, хронологічне визначення цих епох і аналіза етногенетичних процесів,
що відбувалися на Україні, в межах окремих епох та в історичній послідовності
процесу зміни цих епох.
Можна бути прихильником концепції автохонности українського народу, можна,
навпаки, обстоювати той або ж інший варіант міграціоністської теорії, твердячи,
що наші предки не були споконвічними засельниками нашої території, а прийшли в
Наддніпров'я з іншої території, але і в першому випадкові, і в другому кожен з
дослідників, яких би поглядів він не тримався, повинен з усією тверезою
сумлінністю проробити всі дані, які стосуються висвітлення питання про етнічні
зміни, що мали місце на Україні, починаючи якщо не з палеоліту, то в кожнім разі
неоліту або енеоліту.
Ми не збираємося тут говорити про палеоліт, про давньокам'яний вік, про часи,
відокремлені від нас 10—25 тисячами років. В свою чергу, недослідже-ність — в
даний момент — проблеми неоліту, початкових етапів новокам'яного віку, примушує
нас обминути також і цей період. Ми воліємо почати з часів найкраще знаних і
найдокладніше тепер вивчених, з енеоліту, з кінцевих етапів неолітичної доби на
Україні, з культури, знаної в археології України, як епоха т. зв. трипілля, або
ж, за іншим її означенням, з культури мальованої кераміки.
Ще зовсім нещодавно археологи сперечалися щодо наявности неоліту, зокрема
раннього неоліту на Україні. Супроти тих з археологів, які заперечували
існування раннього неоліту на Україні, або ж, точніше кажучи, заперечували
заселеність території України в цей період, посилаючись на те, що, мовляв, в цей
період ландшафт України зберігав свій післяльодовиковий характер і надто велика
вологість не дозволяла заселити людям басейн Дніпра,— ми не поділяємо жодного з
цих поглядів, ані про воло-гіс'іь ландшафтно-кліматичних умов, ані про
незаселеність України в цей період. Але археологія дає нам поки що надто мало,
щоб казати щось певне і про неоліт нижнього Наддніпров'я, і про неоліт Волині.
І хоч де повинно буде позначитись на наших кінцевих, результативних висновках
щодо процесів, які мали місце на зламі від трипілля до післятрипільського
періоду, ми примушені тим часом залишити виклад цього етапу в стороні. Почнімо з
трипілля.

 
Наші Друзі: Новини Львова