Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 14 листопада 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

З неопублікованого

Переглядів: 4292
Додано: 23.09.2007 Додав: Anvar  
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: Самвидав 70-х років
<
1
>
Віктор Кушнір

(1935-1973)


З неопублікованого

***
Дали одну, як солов'єві голос,
Мурованку в Пириєвім Яру.
Дали ще вечір стишеного поля,
немов чорнильну краплю по перу.

Дали могилу із вербою наодинці
і, мов патрон, - притихлий час.
Дали тривожну душу українця,
щоб мати, Україно, вас.


***
Вбив я ідола в собі. Вже досить
у своїм житті їх мав народ.
У душі тяжкий дозрінув досвід,
наче плин дзвінких Дніпрових вод.

На дорогах зводились, мов кручі,
міряли віками куці дні -
то були занадто балакучі,
то були занадто мовчазні.

Страшно дзвонить дома чесне слово,
З матір'ю вмирає на вустах...
Хто до людства зацвіте любов'ю,
Як без неї лишиться в світах?

Україно, дивна вербна ватро,
в душу ти мою гори, гори
і своє мені видзвонюй завтра
під мої сьогоднішні вітри.

Не сотворюй ідолів - вже досить
їх у мене на шляхах було.
А зостав очам вербові коси
і зостав Шевченкове чоло.

 
Наші Друзі: Новини Львова