Участь
УЧАСТЬ
Це світло сирої дошки, зі стовбура щойно добутої,
огромом натужної праці впливає в твою долоню.
А груба напруга долоні на той достеменний оперта Акт,
що все в людині пронизує та нищить дощенту.
Людина змучені очі ховає під заламаність брів.
Каміння має гострі краї, що тнуть як ножами.
Струм електричний пронизує стіни, ніби невидимий бич
сонця, липневого сонця. Приска ґраніт білим жаром.
Чи руки мої належать ще світлу, котре протинає
колію, кайла й зніміле над нами перекриття?
Мої руки належать серцю, а серце не проклинає —
(серце від уст відхиляй, якщо враз по-простацьки кленуть!).
Знаю вас, люди прекрасні, без усіляких манер і форм.
Вмію дивитись у серце незалежно
від по .....