Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 17 липня 2019 року

2001 / Переклади з польскої у книзі Кароля Войтили «Святиня» : Матір (фрагменти) : I. :

1. Перша мить обожнюваного тіла

Переглядів: 2270
Додано: 11.10.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
1. ПЕРША МИТЬ ОБОЖНЮВАНОГО ТІЛА

Місце моє впливає у пам’ять. Не минає
тиша далеких провулків, що в просторі висла як шкло,
котре в зіницях чистих ставало сапфіром
і світлом. —
Найближчі слова дитини, на котрих ця тиша
ширяє,
“мамо — мамо\".

І знову на дно тих самих провулків спадає
невидимим птахом.

Довго там я вертала до згадок,
бо від кожної з них
невгамовне життя височіє, повнить душу
нечуваним змістом.
Так прилягає до мислі й чуттів —
ніби крові гулка вагота
не розбивала тиші —
тільки рівно, з диханням спільно, вихилялася
піснею й мислю.

Це, мабуть, як молитва, мій Сину, це дні звичайні,
котрим забракло міри, тож поволі пливти починають
в зіниці моїх очей — і в кров,
котра так ось тягар свій збуває.

Це дні звичайні, мій Сину, —
принесені з вуличок наших,
де уявляє Твій голос дитячий тиші озон —
як же інакше слово твоє з далини тепер чую,
шелеснене лиш вустами —
а нині думкою до серця мого влите
й дуже звично мовлене знов.

 
Наші Друзі: Новини Львова