Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 18 вересня 2019 року
Тексти > Тематики > Громадянська  ::  Тексти > Жанри > Поезія

Хоч довгенько запрягали, але ж так летілось тілу

Переглядів: 4261
Додано: 13.12.2013 Додав: Студент1  текстів: 725
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Студент1 Джерело: Рукопис
<
1
>
* * *

Хоч довгенько запрягали, але ж так летілось тілу,
начеб сіли посполиті та й на килим-самоліт,
бо збирались і старались, сподівались і хотіли –
піт і кров було пролито… Приземлились все ж на лід.
Слизько йти, а надто бігти… Ну, хіба що у промовах
шлях стелити до Європи (всім на заздрість і собі).
Тож всідайтеся і бійтесь, бо насправді йти – крамола,
це якщо вже розторопи, то вчиніть на місці біг…
В когось мудреці та бог є – многорукий чи рукатий,
в нас три гетьмани на двійко у вишиванках дядьків.
А до «Слава Україні!» ще «Ганьба!» та барикади,
щоб смерділо сльозогінним од Євразії навкіл.
Кларнетисти у піїтах буржуїв за буржуями
переконували бити, а виходить навпаки…
Й ті, кого іще не били, стали в того холуями,
що і шапку Мономаха гордо носить набакир.
На майдани сніг спадає… Ревемо в піснях, як бидло…
Чи вождів нам позичати, чи узяти напрокат?..
А душі козацькій в тілі ще терпіти не набридло
й побрехеньки наслухати від гаранта барикад!

13.12.2013

 
Наші Друзі: Новини Львова