Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 13 листопада 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія  ::  Тексти > Тематики > Громадянська

Стежку в снігу прокидаю до хвіртки

Переглядів: 284
Додано: 24 січня Додав: Студент1  текстів: 725
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Студент1 Джерело: Електронна версія нової збірки
<
1
>
* * *

Стежку в снігу прокидáю до хвіртки,
а хуртовина стихає неначе,
тільки до хати — немовби до зірки,
й місяць за хмарами — теж не побачить.
Здалеку завжди приводить дорога,
з-поза майданів і з-понад проспектів,
щоб від не себе оклигав хоч трохи,
щоб відпустили і Цур твій і Пек твій.
Там, де ознаки жебрацькі — вже модні,
там, де шукають, аби не знайшлося,
там, де учора — неначе сьогодні —
замість співати хіба що голосять.

Тішать приїжджих московські новини,
блазні уперто ідуть в президенти
в паузах поміж пісень хуртовини
у найгібридніший рік той і день той.
В групі підтримки — із усміхом вíдьом
(й кожна із них невідмовна і горда),
мов на підтвердження скоєним бідам,
мерзнуть в бікіні дівки на біґбордах.
Зірка як зірка і хата як хата.
В світі смеркає. Й мені не до сміху.
З хати до зірки, — страшна, волохата, —
темрява суне по білому снігу.

9.01.2019. Козача Лопань


 
Наші Друзі: Новини Львова