Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 06 липня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія  ::  Тексти > Тематики > Громадянська

Зоопарки звірні, та не людні

Переглядів: 1386
Додано: 09.01.2016 Додав: Студент1  текстів: 725
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Студент1 Джерело: Електронна версія наступної збірки
<
1
>
* * *

Зоопарки звірні, та не людні…
Дощику не ждуть єнотопси,
вітерець між вербами на лютні
рятувати хоче від попси.
Лебедиця біла, як і чорна,
хліб глитає, позаяк дають,
під орлами камені, мов жорна, –
в нелетючих крилах зріє лють…
Та ганяє ведмежа по клітці
і овець, і кіз, і павича,
бач, така вже то худоба вівці –
лише страх з покорою в очах.
Чорні свині з чорними тілами
чорну землю риють у ярку,
просять моркви і капусти лами,
а верблюду сниться Кара-Кум…
Гнівається лев на половину,
що не підпуска до себе ні на крок,
й нíкому поставити в провину,
що на небі вдень нема зірок…

Вихідного дня тут будуть юрми –
об’єктиви блиснуть замість віч.
Жаль, квитків не продають у тюрми,
мабуть, справа була б варта свіч…
На смартфон міські знімають півня,
діти вірять що знесе яйце.
Чорний лебідь білому не рівня,
та вони не відають про це.
Гавкне пес при повідку на вовка,
мабуть, на правах, що старший брат…
І про зайця вродиться помовка,
що по цей, а не по той бік ґрат.

14.05.2015. Гімназія ім. В. Г. Короленка

 
Наші Друзі: Новини Львова