Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 21 вересня 2020 року
Тексти > Жанри > Байка

Байки

Переглядів: 8995
Додано: 18.03.2008 Додав: Гавчик  текстів: 35
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Гавчик Джерело: Українська радянська байка
ТОЧИЛО

Мусій купив у городі точило,
Вірніш, Мусій купить точило мусив,
Бо як нагостриш брусом швайку, шило,
То вже сокири не наточиш брусом.
Із воза зняв Мусій струмента,
Установив коло порога
І вимага уже «патента»
Першорозрядного від нього.
«Андрійку, на, крути за ручку!
Сокиру принеси, Захарку!..»
Аж припіка Мусія в пучку,
Точило ходить шпарко...
Упріло зморене хлоп'ятко,
І батька порохом укрито...
«Хіба ж це камінь? Це горнятко!
Чортам у зуби це точило!»—
Нарешті вигукнув Мусій.—
Пропали гроші.
Воно ж не точить, а порошить!
Попам у церкву б за кадило
Послать це чортове точило!»
«Татуню! Ба! Забулись ви води
Налить в корито —осюди!» —
І Санька пальцем тицьнула в корито...
«Тю! Громом тебе вбито!
А й справді, не налив на радощах, дурило,
Та й ремствую з гарячки на точило!..»

*
Частенько з нами теж бува,
Що вихрювата голова
Не зметикує згаряча
Та, знай, руба мерщій з плеча...


БАРОМЕТР

Демедь удосвіта ще встав,
Кісся оглянув, косу наклепав,
Мантачку застромив за очкура
І поспішав уже з двора
Косити сіно на луку,—
Та чорт підніс якраз Луку,
Сусіда, — дурня і ледащо,—
Мов за напасть. Ну хтозна й нащо?
Лука, допіречку що встав,
Ні морду мив, ні очі продирав,
Кудлатого нагадував ведмедя
І так озвався до Демедя:
«На косовицю? Так-таки...
Це харашо, для... толоки,
А щоб для сіна, так не дуже...»
«Чого?» — «Бо дощ уструже,
У мене є такі знаки:
Спина болить, ноги крутить, поперек
Лама, тіло свербить, печінки трусить,
Мороз пройма:
Це все на дощ такі прикмети...»
«Але ж на небі хмар нема?»
«Дарма, браток, все це дарма!
Хоч я не вчивсь у вирситеті,
Та хай пойме мене кіндра,
Як дощ не вструже мов з відра:
Річки тектимуть на дорогу,
Повір, Демедю! їй же богу!
Не йди косить. Пропаща та трава,
Що викосиш, нещасна голова!..»
Демедь потилицю почухав,
Але Луки таки послухав
І не косив, дощу злякався
Та день великий протинявся
Без діла-справи по дворі
І злість зганяв на дітворі.

Сміялось чи не все село:
Дощу ще з тиждень не було!


ПРИБЛУДА

До Швореня Данила
Приблудила
З якогось іншого села чужа Кобила.
А приблудила прямо в шкоду:
Об'їла гичку, мішанку звела
І задоволено на буряках лягла
Серед городу.
Такі прикмети:
Розкраяна губа; незнаного заводу;
ряба; чотири годи; грива гніда;
хвостом чимала; сама худа...
На сході порішили:
Доки хазяїн доведе права,
Поставити її у Швореня Данила
На роботі.
Понеже буряки йому звела
І мішанку потолочила,
Хай одробляє в поті...
Данило Шворень аж зрадів:
Аякже! Де ви бачили?—своя скотина,
До біса всякої роботи...
Як біля рідної дитини,
Біля приблудної Шкапини
Йому клопоту...
Він гички їй, він їй отави,
Він січки й іншої приправи.
Він чеше гриву, запліта хвоста,
Приблуда — та, та вже не та!..
Аж ось у понеділок — до роботи:
Приблуда весело в голоблі стала,
Аж сокорила, доки запрягали,
Але... не вирушала за ворота.
Ні тпру ні ну!
її й просили, і лупили
Аж до сімнадцятого поту,
І лаяли, й стидили,—
Приблуда не рушала...
Данило випряг і в ворота пхнув:
«Іди під три чорти,
 
Наші Друзі: Новини Львова