Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 12 листопада 2019 року

До брата

Переглядів: 19155
Додано: 06.05.2003
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 2
На мові нашій дня печать.
Вона — як сяйво серед ночі...
її не можна забувать,
Вона душі твоєї очі.

Єднає з піснею в гаю
Вона з життям тебе любовно...
Коли ж забудеш рідну мову,
Загубиш душу ти свою.

Коли йдучи з труда дороги,
Слова не ті вкладеш в уста,
Немов піджак з плеча чужого
Для тебе мова буде та.

Немов чужого саду віти,
Тієї мови пишний цвіт.
Не зможеш нею ти творити,
Знання засвоювать як слід.

Нічним зів'янеш синьогубцем...
.....
 

Відгуки 2

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
  • 0 0
    Шкода, що нині забули про таких поетів як Сосюра, Малишко, Тичина або Рильський. Їхні книги тепер не видаються. Хто має змогу - розміщуйте їх твори в інтернеті. Особливо - молодого Тичини.
  • 0 0
    Непогано. Взагалі мені подобається стиль написання Сосюри. Він намагався донести, що рідна мова - душа нації, а її забуття веде до знищення нації. У його словах бринить вираження пекучого болю, викликаного приниженним становищем української мови в обставинах тоталітарно-більшовицького режиму. Але у кінці вірша відчувається тверда упевненість поета в тому, що наша мова ніколи не загине, а Україна здобуде незалежність. Щодо стилю написання, то можна відзначити певну мелодійність звучання.
Наші Друзі: Новини Львова