Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 21 квітня 2021 року

Брехня

Переглядів: 76463
Додано: 24.02.2009 Додав: BARSUK_k15stya@  
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: BARSUK_k15stya@ Джерело: бібліотека ім Короленка
С а н я (раптом, видно зрозумівши). Ой, які ж бо, їй-богу! (Вибігає).
Сміються.
Наталя Павлівна. Саню! Санюсь! Не будемо! Даю слово, що не будемо! Бідна дівчина! Тось. Наталю Павлівно!
І Іаталя Павлівна щось шепоче йому на вухо. Тось пильно дивиться на неї, зразу стихає й робиться серйозним. Кидає на всіх чудним поглядом.
Андрій Карпович (до Наталі Павлівни). Заспокоїла? Хе-хе-хе!
Наталя Павлівна. Ого! Моментально. Сказала таке словечко, що як по щучому велінню. Треба ще й Сані сказать. (Іде за Санею).
Андрій Карпович (до Карпа Федоровича). Чарівниця! Одне слово, татуню, чарівниця у нас, та й годі!
Карпо Федорович (з побожністю), Одне слово, чарівниця.
Іван Стратонович (до Тося). Солодке, мабуть, слово! Га?
Т о с ь (з нудною посмішкою). Солодке, хімико. Солодше іісіх ваших кислот.
Іван Стратонович. Он як!
Андрій Карпович (підморгує до Івана Стратоно-ішча). Може, й ми коли-небудь узнаємо, що за слово?
Тось (все так же чудно посміхаючись). Може, й узнаєте.
Андрій Карпович. Чудесно! Чудесно!
Іван Стратонович (ходячи по хаті, з підозрінням подивляючись на Тося). Побачимо... Побачимо.
Тось. Побачите й почуєте.
Іван Стратонович зупиняється й уважно дивиться йому в обличчя.
Тось. Що? Зараз хочете побачить? Рано, Іван Стратонович. Рано?
199
Т о с ь. Рано.
Іван Стратонович. Так Наталя Павлівна сказала?
Т о с ь. Так я вам кажу.
Іван Стратонович зривається й знов ходить, трохи швидше.
Андрій Карпович. Що? Не піддається? Тайну свято береже? Та ви вже, Тосю, не мучте Івана Стратоновича, бачите, як потемнів. Може, він якраз і сам на ту лінію хоче стать. Ха-ха-ха!
Іван Стратонович (зупинившись, різко до Андрія Карповича). Ви вгадали, Андрію Карповичу!
Андрій Карпович. Ха-ха-ха!
Входять Наталя Павлівна й Сан я.
Андрій Карпович. Тасю! Ради бога, скажи й Івану Стратоновичу яке-небудь солодке слово, а то тут мало до дуелі вже не доходить між цими лицарями. Заздрить!
Наталя Павлівна. Та не може-буть! А Досі ще нема.
Андрій Карпович. Ха-ха-ха! (З захватом до Карпа Федоровича). Ну й чарівниця ж! Прямо тобі... Ха-ха-ха!
Саня (весело). Хоч би вже Дося швидше йшла, хай трішки на неї...
Наталя Павлівна (хитро). Іване Стратоновичу! На пару слів.
Іван Стратонович (понуро). Прошу дати мені спокій.
Андрій Карпович. Упирається! Ха-ха-ха! Упирається.
Наталя Павлівна (уважно подивившись на нього). Чекай, зараз і до тебе черга дійде. Іване Стратоновичу, я вам хочу сказати кілька слів по секрету! Чуєте?
Андрій Карпович. Та не впирайтеся, Іване Стратоновичу. Швидше йдіть, та хай до мене доходить черга.
Іван Стратонович підходить до Наталі Павлівни. Та Шепоче йому щось на вухо. Він одповідае. Вона знов. Всі слідкують. Лице Івана Стратоновича
прояснюється.
Андрій Карпович (аж підскакує). Заспокоїла! І цього заспокоїла.
Наталя Павлівна (з сміхом іде до себе в кімнату). Зараз тебе заспокою, чекай!
Андрій Карпович. Ну, це ж подумайте тільки. Заспокоїла! Ну? Саню, а тобі що сказала! Га?
Саня. Ай, одчепіться од мене. Нічого: Он на Івана Стратоновича нападайтесь, бачите, який ходить уже.
200
Андрій Карпович (лукаво). А Досі нема! Хм!
Наталя Павлівна (з мокрим рушником в руках, підходить до нього). Ну, а тепер твоя черга. Покажи свої очі... Так. (Кладе руку на голову). Заспокоїть треба. Тільки тобі ось що... Рушника ще можна не вживать. (Одклада). Сидіть тихо, добродію!
Андрій Карпович. Мамуню, їй-богу, я себе чудесно почуваю.
Наталя Павлівна. Навіть занадто чудесно. (Тре виски пальцями). А голова болить?
Андрій Карпович. Трішки. їй-богу, не дуже. Я спокійний.
Наталя Павлівна. Ну от, щоб зовсім був спокійний, посидь тихо. (Тре).
Андрій Карпович (до Івана Стратоновича). От що значить деспотизм! Колись і вам така біда буде.
Наталя Павлівна. Біда? Ах, ти ж! Так я тобі біда? От же тобі, от же тобі. (Тре).
Андрій Карпович. Ой, мам... мамуню! Годі!
Наталя Павлівна (покидаючи терти, раптом співає).
Якби тобі горенько та печаль, Якби тобі горенько та печаль, То б ти вийшов на вулицю та кричав...
Андрій Карпович моментально підхоплює, пристукує ногою, підморгує всім,
щоб підтягували.
Наталя Павлівна. Ех, жаль, вина немає! Хочу повної радості. З вином, з муками, з -брудом, з брехнею! Ха-ха-ха! Правда, Іване Стратоновичу? Де ж взять чистої радості? Єрунда! Давайте співать, Адю!
Андрій Карпович. Єсть, ваше благородіє.
Наталя Павлівна. Тосю, Саню! Що ви, справді? Хіба вам не весело? Що, справді, як мокрі миші сидять. А ще молодь називається. Співать, грать. (Голосно, жагуче).
Пиймо, панове, пиймо, молодці, Пиймо, ще поки нам п'ється. Поки недоля нас не спіткала, Поки ще лихо сміється!
Всі заражаються її настроєм, кожний відповідно своїм переживанням. Рухи робляться нервові, одчаянні, веселі, навіть Іван Стратонович оживає й співає разом зі всіма, часом тільки з злісно-насмішкуватою посмішкою, поглядаючи на Андрія Карповича й Тося. Наталя Павлівна підбігає до піаніно, сідає й акомпанує. Входить Пульхера з пляшками.
201
Всі кричать «ура!», підбігають до неї, видирають пляшки, регочуть, кричать.
Т о с ь. Давайте, Пульхеро, сюди. Давайте! Вони не вміють.
С а н я. Тосеві! Тосеві!
Пульхера. Христос з вами! Та дайте дихнуть! А диви на них! А матінко! Та беріть, беріть!
Іван Стратонович. Сюди, сюди!
Наталя Павлівн* а (що теж підбігає). Адю! Штопор давай! Саню, шклянки, чарки. З буфета, швидко!
Т о с ь. Ніяких штопорів. Шампанське з штопором? Ха! Пустіть! Не мішайте. Чарки давайте. Швидко! (Починає одтикати). х
ч Іван Стратонович хапає другу пляшку. \
То с ь. Іване Стратоновичу, не чіпайте. Ви не вмієте.
Іван Стратонович. Подумаєш! Глядіть,'щоб ви вміли.
Наталя Павлівна. «Не сваріться, чортові сороки, начальство велить». Адю! Я хочу тебе поцілувать! Татуню! А татуня забули! Таточку, ідіть до гурту.
Карпо Федорович (з тихою щасливою посмішкою слідкує за всіма). Та куди вже мені старому. Я хоч подивлюсь на вас.
Наталя Павлівна. Ні-ні! (Підбігає, веде його до столу). Сьогодні треба всім укупі бути. Ах, Досі немає. Панове, як же без нашої тихої Досі?
С а н я. Почекаємо!
Т о с ь. Панове! Чекать уже пізно. Бережіться. Чарки підставляйте! (Затичка з тріском вилітає). Чарки, чарки!
Всі підставляють чарки.
Наталя- Павлівна. Татуню, давайте свою чарку! Адю, ти маєш?
Т о с ь. Не штовхайтесь! Помалу.
Іван Стратонович. Антон Михайлович на своєму місці.
Наталя Павлівна. Прошу без сварок, дотепів і тому подібного. Мир і радість мусить бути. Правда, тату?
Карпо Федорович. Правда, доню. Ох, правда... Та яке шипуче...
Наталя Павлівна. Стійте, тату, не пийте, я хочу наперед сказать слово. Прошу слова! Прошу слова!
Андрій Карпович. Просимо, просимо.
Тось (піднімаючи чарку). Слухаєм.
202
Наталя Павлівна. Ах, Досі немає! Ну, нічого. Панове, вип'ємо за те, що дає радість.
Андрій Карпович. Ур-ра!
Наталя Павлівна. Чекайте! За все, що дає радість, що б воно не було! Що б воно не було: брехня,»правда, любов, ненависть, хвороба, навіть... навіть смерть! Добре?
Всі нерішуче дивляться на неї.
Наталя Павлівна. Ну? За все, що дає радість! Не хочете?
Андрій Карпович. Мамуню! Радість — річ чудесна, але брехня, хвороба, смерть...
Наталя Павлівна. А коли вони дають радість? Радість, чуєш? Велику, довгу...
Т о с ь. За радість — ура, а за брехню... геть!
Наталя Павлівна. Ха-ха-ха! Ах, ви ж... Страуси мої! Страуси!
Іван Стратонович. Ур-ра за все, що дає радість!
Наталя Павлівна. Браво, Іване Стратоновичу! Я п'ю з вами!
Андрій Карпович. Е, чорт його бери, подумаєш! 1 я ур-ра! Ур-ра за все, що дає радість!
Наталя Павлівна. Молодця, Адю!
Т о с ь. Саню! Тільки за радість і правду!
С а н я (нерішуче). Я не знаю.
Андрій Карпович. Пий за все! От подумаєш. Головне пий, а за що — потім розбереш. За радість пий, яка зараз є. От і все.
Наталя Павлівна. А ви, татуню, за що? Га?
Карпо Федорович. Щоб було добре.
Наталя Павлівна. Значить, з нами. Ур-ра!
Т о с ь. Ні, з нами.
Наталя Павлівна. Нічого подібного, вони занадто молоді, щоб пить з вами. Правда, тату?
Карпо Федорович. Правда, доню.
Наталя Павлівна (радісно). А що? Ага! Урра! Тосю, давай другу пляшку. Тепер вип'ємо за спочинок, ти хий, мирний спочинок. Правда, тату? Тихий, тихий, щоб... Ех! Ну, все одно. Лий, Тосю!
Карпо Федорович. А смачне, нехай йому...
Андрій Карпович. Смачне, тату? Та й гроші смачні. Десять рублів одна ця пляшечка!
Карпо Федорович (злякано).Та бійся бога!
С а н я (смішливо). Ха-ха-ха!
Карпо Федорович. Та хай воно #о"му скисне... Десять рублів? (Дивиться на свою шклянку). Та за десять
203
рублів я б ціле село упоїв так, що дороги б додому не знайшли... А нехай тобі... Шампанське зветься?
Андрій Карпович. Шампанське, тату.
Т о с ь. Бережіться! Підставляйте чарки!
Наталя Павлівна застигло, задумано стоїть з чаркою в руці.
Т о с ь. Наталю, що ж ти, чарку давай!
 
Наші Друзі: Новини Львова