Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 17 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

Власник місяця

Переглядів: 7528
Додано: 13.03.2006 Додав: teresh  текстів: 55
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Із книги "Власник місяця"
(1990, "Радянський письменник")


Лист до Рима

…А ще у нас зими не відбулось.
Йдуть хмари, навантажені дощами.
І вітер цілий день, неначе лось,
Гребе копитом золото піщане.

Я мало сплю.
Вдивляюсь за вікно.
Туман у Понті. Сонний шерхіт мідій.
А вчора після півночі Овідій
Приніс пісні і молоде вино.
Журився, що півосені хворів,
Що дах прогнив, рука тремтить стареча.
Та пам"ять, мов невпинна кровотеча,
Все повертає у жорстокий Рим.
І плащ його зимовим штормом пах,
Що падав на розхитані причали.
І довго очі щось його кричали.
Та пісня запікалась на губах.

До ранку я світив свої вогні.
Сидів і думав, спершись на коліна:
Чи зможе тілом вижити країна,
Коли її душа у вигнанні?


Фрагмент

Багряна кров небес вже скрапує на землю.
Підпалює ліси, кривавить лик ріки.
Вишептує трава свою молитву древню,
Не знану нам, але одну на всі віки.

Ми сіли у саду.
Між нами повні кухні.
Дощаний стіл рипить під ліктями, як сніг.
Захриплі голоси і язики припухлі,
І губи кривить нам якийсь нелюдський сміх.
Та що ж це з нами? Що?
Невже ми упилися?
Столітній мед загус у кухлях і пригас.
Ці втомлені слова, ці олов"яні лиця.
Ці сутінки в очах у кожного із нас.

Устаньмо, браття. Час.
Дорога нам далека.
Багряну кров небес вже всмоктують піски.
Ще тільки червонить над хатою лелека
І калюжі блищать, округлі, як миски.

Та щось тримає нас.
Ми сохнемо, мов квіти, -
Ні крикнути, ані підвести голови.
Так, наче б хтось прирік навіки нас сидіти
І слухати молитв то листу, то трави.


Власник місяця

Я сьогодні багач.
Я ж бо власник повного місяця.
Він висить у моєму вікні, -
Паляниця, таріль із медом

Чи старенький, затертий малюнок,
На якому брат коле брата --
Це вже справа моїх фантазій.

А привласнив його учора.
Він якраз зазирнув до кімнати,
Коли я рахував свій скарб -
З копу книг та десяток зшитків.

Власне, я не такий вже й скнара.
І якщо вас укусить заздрість,
Ви вночі лиш розсуньте фіранки
І лягайте лицем до вікна…


ДАВНЬОРУСЬКА ФРЕСКА

Ах, княжий стіл такий багатий!
Ах, там наїдків і медів!
І оксамитові палати,
І канделябри золоті!
Дружина п"яна. Князь веселий.
В ногах - ворожі прапори.
Тріщать свічки і пахнуть зела,
І свято в келихах горить.
Підпила черень гукає: "Слава!
Таки покарано загарб…"
І скарбники рахують скарб,
І сиплють в скрині у підвалах.
А дзвонарі з небес бездонних,
Підп"явши ряси до борід,
Гримлять ту вістку семидзвонно
На цілий світ, на цілий світ!..

І світ почув ті щирі дзвони ,
Що він - у мирі і добрі…
І тільки місяць був червоний -
Відбився плямою в Дніпрі.


ХРАМИ

Ті храми спалені, та ми
Приходим часто на руїни.
Забуто, хто кричав: "Пали!",
Хто клав багаття по-під стіни.
Лиш пам"ятаєм, як в ріці
Вогні відбились, мов дерева,
Як спів приречених жреців
Душили реготом і ревом …

Старі повержені боги.
 
Наші Друзі: Новини Львова