Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 21 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

Жебонить жабуринням пойнята вода,

Переглядів: 2023
Додано: 04.06.2013 Додав: rolland  текстів: 71
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
Жебонить жабуринням пойнята вода,
і охльостує вересень серце схміліле.
Розкошує на пагорбі зморене тіло,
а нагрівся – і досить. І в воду – гайда.

Замість весел – багор, закоцюбрений гак,
пліт – тобі за човна, хліба шмат – за сніданок,
а як вершу поставиш і вловиш линя,
а як любку спізнаєш і згаєш поранок,

то, нівроку, жируєш тоді, як прем’єр,
хай і душу намучив собі потаймиру,
хай і руки обшмугляв, до крові розтер
об багор, і об пліт, і об любку об щиру.

Жабуриння – і край. Жабуриння – і квит.
Жабуриння – і де його в бісовій мамі
хоч на мить відкотити калні рукави
і забуть кочегарку, і багра, і гамір.

Гордовито горить фіолетовий жар.
А по синьому – смерк. По вогню – фіолети.
Не забувся тобі з кондаками тропар?
А збагнув тепер – хто ти і що ти і де ти?

Жебонить жабуринням пойнята вода,
і охльостує вересень серце схміліле.
Хай-но топку закидаєш – буде призвілля,
хай-но шибер закриєш – і буде біда.

 
Наші Друзі: Новини Львова