Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 17 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

Бредуть берези, по коліна в небі

Переглядів: 2257
Додано: 02.04.2013 Додав: rolland  текстів: 71
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
Бредуть берези, по коліна в небі,
в баюрах по колінах. І навкруг –
весняна твань. Болото – аж гримить,
а сонця спах – опукою на релях.
О стома провесни і довгих сподівань,
і вікових невдач, твоїх, убогих,
і – вікових невдач. Твоїх. Убогих.
і – вікових невдач.
Спасибі, можна виходити серце
і можна все забути. До чобіт
такого начіпляється болота –
усе забудеш.
Далека подорож – немов на край землі.
Чи навпаки: ти – по краю остався.
Остався по краю. Один – остався.
Остався – по краю.
Бредуть берези, калюжі, сонця –
і в покотьолі провесни шаленім
ти – з себе скалок. Вискалки твої –
мов зайчики у чорнім вируванні.
І де ти є? І де ти тільки є?
Отут, у твані звільненого світу?
Чи там – ізвідки йдеш? Чи там, ізвідки
тобі немає більше вороття?

 
Наші Друзі: Новини Львова