Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 26 лютого 2020 року

Марія

Переглядів: 31687
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 1
Марія сиділа на приспі й шептала:
— Бодай дівки ніколи на світ не родилиси; як суки, валяютьси; одні закопані в
землю, а другі по шинках з козаками. І нащо воно родитьси на світ божий? І
дурне, і пусте, ще і з вінком на голові.
Вона саме закопала свої дві доньці в потайничок у льоху, як у селі зчинили крик,
що йдуть уже свіжі козаки.
Чого тоті козаки хочуть, чого шукають? Її стодоли пусті, комора без дверей,
порожня, хата — гола, а замки від скринь ржавіють попід ноги. Не хотіла на них у
хаті ждати. Облупана, обдерта тота її хата.
Сиділа на приспі і нагадувала все минуле. Сперла голову до стіни, сиве волосся
вилискувало до сонця, як чепець із блискучого плуга; чорні очі відсували чоло
вгору. Воно морщилося, тікало під залізн .....
 

Відгуки 1

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
  • 0 0
    Непоганий твір, але дуже сумна кінцівка, треба було б хоча б одного сина залишити живим(наприклад лишитись Дмитру).
Наші Друзі: Новини Львова