Тексти
>
Жанри
>
Поезія
Стара-стара
Сканував: Студент1
Джерело: Антологія "Слобожанська яса" (2006)
СТАРА-СТАРА
Стара-стара. Сухенький ніс посинів,
Обвис на плечах ватник (мабуть, синів),
Ще й дощ його осінній обважнив.
Обличчя темне, як од спеки жнив.
Стоїть і думає. Сини, онуки –
Всіх докохала, довела до літ.
І, як гілля, з якого знято плід,
Тепер їй зайвими здаються руки.
І від полегкості не знає, як
Держати їх і що робити далі.
Вив’язує із хусточки п’ятак
І два купує пряники линялі.
Давно бажалось! От би й з’їла! Та –
Спинилася. Угляділа з-за тину
На вулиці чиюсь малу дитину
І вже несе їй: може, сирота.
.....