Гетсиманський сад
Борис Пастернак
Гетсиманський сад
(в перекладi Євгена Сверстюка)
В холоднім небі мерехтіли зорі,
Сріблився шлях, стеливсь за горизонт
І гнувся попід оливкову гору,
А в темнім долі пропливав Кедрон.
Полянка з кручі раптом обірвалась,
За нею Шлях Молочний простягнувсь.
Здавалося, оливки крізь провалля
Готові йти повітрям в далину.
І був тут сад, покинутий, самотній.
Він учнів залишив біля воріт
І мовив їм: «Душа моя скорботна...
Чувайте тут зі мною — і пождіть».
Він вже відмовивсь, просто, без боріння,
Як од речей, позичених на час,
.....