Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 08 грудня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

1999 / «Фібруарій» Поезій книга ІІ (Не плач за нами, Аpґентино!) :

Вечірка

Переглядів: 2035
Додано: 02.05.2012 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: poetyka.uazone.net
<
1
>
ВЕЧІРКА

Пті про кво розмовляли при чарці,
ті — про когось іще, вже не пам-
я та you розмовляли про себе:
ах, чоран, ґадамер, бонфуа…

Що робити, Сократе? Писати
для прочанок тих путівники?
В честерфілдівськім жити фотелі,
відганяючи спогадів рій?

І коли вже не маєш поняття
ні куди, ні навіщо, ні з ким,
то яка вже різниця, як скоро,
довго, зовсім ніяк — ти живеш?

І якщо вже не випити зранку
й не курнути, то нащо тоді
прокидатися поруч з тобою,
трансцендентного прагнучи дна?

Що Д’Анунціо милий, коли вже
чиїсь кісточки кращі за ті,
що ти вздрів в італійськім музеї,
в зурбаранівській залі тоді?

А буває, як кляцнеш затвором
свого маґнуму-вальтеру-кольту,
аж посиплються мандавохи
з розоватих брабантських манжет!

А буває, життя, як цеберка,
повна стиглих вчорашніх помиїв,
а буває — як чарка цикути
під благбазівський огірок.

Ті спроквола іще промовляли
типу когось там ще вже не фам,
Ята й Юра мовляли про себе:
ах вчорась погойдав борода…

7.07.97.

 
Наші Друзі: Новини Львова