Ввійти Зареєструватися

Література :: Іван Сльота

Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0

Стою, мов туман, серед шляху,
Вслухаюсь у глуш гробову -
Такого не бачив я праху,
Ще скільки на світі живу:
Ніде ні душі. Тільки знати,
З обличчям, пожовклим, як віск,
Зостався село вартувати
Тут вічно живий обеліск.
Нуклідний вдихаючи ладан,
Доземно схиливши чоло...
Я й сам би з ним прахом стать ладен,
Аби лиш село ожило.

.....

 

Зберегти TXT формат

Додати Відгук...