Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 23 січня 2020 року

Дрегочин та Остріг

Переглядів: 4447
Додано: 07.12.2010 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua/lib/nechuy/dregochin.html
осокою в'ється невеличка річечка, котрої береги неомежовані
розпливаються в болотах та в мочарах між очеретом та осокою.
На самому високому шпилі, з самого краю велично стоять руїни церкви,
збудованої князем Костянтином Острозьким в XVI віку. Церква була чудової
візантійської архітектури; сліди краси її видно ще й до сього часу.
Стіни й п'ять бань стоять і тепер цілі, тільки половина однієї бокової
бані над олтарями вже завалилась. Бані легкі й гарні з поясом карнизів
знизу і зверху, але стоять вже без покрівлі. Церква була просторна і
доволі висока.
Зараз коло церкви на три або чотири сажні од західних дверей стоїть
кругла башта. Вона притулилась одним боком до кручі гори. Башта кругла,
без покрівлі, стоїть, як здоровий улик, вкопаний зверху в самий край
гори, або, лучче, притулений до гори. Стіни в неї завтовшки на сажень, а
маленькі амбразури, як віконця, певно, були пороблені для гармат. З неї
можна було обстрілювати полуденну болотяну рівнину. Така сама друга
кругла башта стоїть через дорогу на другім сусіднім боці високого клину.
З цієї башти можна було обстрілювати східну рівнину. Двері в баштах
невеличкі. Обидві вони дуже добре достояли до нашого часу. Цегла міцна,
як камінь, а на баштах не примітне слідів руйнуючого часу та негоди.
Під горами внизу стоїть прездорове єзуїтське будування, збудоване
квадратом, з двором всередині. Це будування таке здорове, що в йому
можно помістити всіх теперішніх острізьких жидів з їх мізерними
крамницями. Будівля додержалась дуже добре; тільки вставити вікна й
двері, і вона буде годяща для життя. Тепер цей корпус розбирають і
ставлять з цегли учительську семінарію.
На горі, в кінці города, була ще одна руїна монастиря, котру тепер
графиня Блудова поправила, завела там школу для духовних дівчат,
переробила з руїн православну невелику церкву. Це була найменша руїна в
Острозі.
Теперішній Остріг - то, власне, тільки одна улиця, котра йде з гори
вниз. Вона обставлена жидівськими до-миками та крамницями. Невеликий
куток города, де живуть міщани, розкинутий коло руїн церкви Острозького
на горбах. Тут на двох горбах стоїть православна город-ська церковця і
католицький костьол, похожий на хату. І коло церкви, і коло костьолу
нема навіть дзвіниць: бідні дзвоники висять на стовпах. 5іс Ігапзії
^І01\"^ гпипсіі! ' На цих горбах стоїть прогімназія і кілька кращих
скарбових та приватних домів. З широкої рівнини Остріг мав вид города,
як і Дрегочин, і вид доволі грізний, котрого надають йому дві круглі
башти. Руїни церкви красуються на краю крутого шпиля, як на високому
п'єдесталі. Муровані білі домики та церкви в садах придають йому й тепер
вид городка, хоч дуже убогого, мізерного. Все-таки Остріг повітове
місто, має крамниці, стоїть недалеко од залізної дороги і не має опаски
щезнути з лиця землі без сліду.
А колись тут кипіла жизнь кругом багатого й значного магната
Костянтина Острозького, тут була напеча-тана перша Біблія на
церковнослов'янській мові. Звідси вийшов козацький гетьман Наливайко і
підняв повстання проти Польщі...
* Так минав слава світу (лат.).
Через одну поштову станцію за Острогом по дорозі в-Дубно є чудове
місце край села.
При кінці спуску в село, під горою, стоїть коло самої дороги скеля.
Під тією скелею в самому низу є печера, а з печери рине вода невеличкою
річечкою. Джерело таке велике, що примітне, як бистра вода рине з-під
землі. Печера заставлена залізними ґратками, а за ними поставлений на
кам'яній стіні образ. Вода збирається під самою скелею в невеличкий,
чудово опоряджений ставочок або озерце, серед котрого зеленіє острівець,
вкритий квітками. Вода з озерця стікає річечкою вниз на рівнину, де
протікає в осоці течія. На самий шлях ви<-гупає гарненька будівля, чи
сторожка, в швейцарському стилі. Над скелею понавішувались вниз кущі. По
горі й внизу, з боку озерця росте лісок. Це місце чудове, поетичне! Воно
нагадує таке саме місце коло Люцерна в Швейцарії. Ні один проїжджий і
прохожий не минає цього місця. Мимоволі станеш коло його, нап'єшся
холодної води, посидиш в густій тіні дерева, під скелею, намилуєшся
озерцем, квітками та прохолодою в тіні цього чудового куточка.

 
Наші Друзі: Новини Львова