Ввійти Зареєструватися

Література :: Іван Гнатюк

Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0

Спомин

Він усмішку солодку
Зітер з лиця, як жрець:
Підписано «двосотку»[1] —
І допитам кінець.

Він слідство вів старанно,
Але тепер, як тигр
У засідці, неждано
Напружився й застиг.

Завирували зморшки:
Удар — і світ померк,—
Здавалося, він мовчки
Заб'є мене на смерть.

У спалаху нестями
Тренований і злий,
Під груди — носаками
Й ні слова. Як німий.
.....

 

Зберегти TXT формат

Додати Відгук...