Прощання
Прощання
Так довго ми пліч-о-пліч прожили,
Караючись у каторжній сваволі,
Що вже й до горя звикли мимоволі,
Як до ярма — спаровані воли.
З усім уже й змирилися самі,
И збраталися: без дружби тут —
могила,—
Ця дружба нас єднала й боронила
Від всяких лих та зла на Колимі.
Ми, як брати, зріднилися — і ось
Негадано (життя несповідиме)
Прийшла пора прощатись, побратими,
Що ж, сядемо гуртом — і простимось.
Останній раз, хоч подумки, в гурті
Помолимось за нашу Україну
І чашу мук доп'ємо непоклінно,
.....